Людмила помітила, що в неї з сумочки зникла кредитна картка, якою вона не користувалася. Жінка обшукала на роботі і в квартирі кожен куточок, але так і не змогла її знайти. Людмила вирішила запитати свого чоловіка Дмитра, чи не бачив він картку. – Ні, не бачив, – заявив той. – Шукай, мало що. Дмитро зазбирався на вулицю. – Піду прогуляюсь, – сказав він. Коли він пішов, Людмила почала ще раз оглядати квартиру. Вона вирішила пошукати картку в кімнаті. На її подив, дівчина знайшла під ліжком якусь коробку. Людмила відкрила її й очі вирячила від побаченого
– Я вирішив збирати гроші на нову машину! – прокинувшись вранці, заявив дружині Дмитро. – У нас же ж є! – здивовано скривилася Людмила і солодко позіхнула. – Я говорю […]
Привіт, мамо! З Петром і Павлом тебе! Вибач, що пізно, ми тут святкуємо. Ти ж знаєш, що я Петрівна. До тебе не приїхали, бо свекруху саму залишити не можу, вона нам такий накрила стіл, старалася дуже, – подзвонила Галині донька. – З Петром і Павлом, доню. А я? А моя вечеря? Я так чекала тебе. – Не починай, мамо, вічно ти не задоволена. Я тут святкую, давай, у мене гості, часу не маю на тебе. Галина не могла повірити в те, що донька навіть не приховувала, що їхати в село не хоче. Весілля Софії, якому колись дуже раділа мати, дуже змінило її життя
Галина зараз не чекала від Софії нічого особливого. Лише того, щоб її донька до неї хоч іноді приїжджала. Не з подарунками, їй нічого не потрібно — з порожніми руками, але […]
Надія вирішила разом з дітьми поїхати в Англію до чоловіка, щоб сім’я їхня воз’єдналася. Але все пішло не так…і навіть вислів жінки:”Як не в душу то не вкушу”,не зупинив її на шляху зради. Вона все таки стала жити з не дуже молодим зате перспективним англійцем
У маленькому селі на заході України жила сім’я — Надія, її чоловік Іван і двоє їхніх дітей, Богданка та Дмитрик. Життя було непростим: Іван працював на будівництві, але заробітки ледве […]
Надія стала мамою вже у 16 років, батькові дитини на той момент теж було 16 на той момент, молоді були, ось він і втік, не хотів брати відповідальності. Минуло два роки, і Надька втекла з дому з новим kоханим, їй було тоді 18. Син її тоді залишився з бабусею та дідусем. Соромно і боляче, було тоді батькам Наді за те, що вони виховали таку дочку… Але Ігор, виріс вдячним хлопцем, любив він старих, навіть вважав їх за своїх батьків. У 18 років Ігор вирішив одружитися.
Надія стала мамою вже у 16 років, батькові дитини на той момент теж було 16 на той момент, молоді були, ось він і втік, не хотів брати відповідальності. Минуло два […]
– А ви навіщо тут? За подякою прийшли, що нашого батька не покинули? Дякую, звичайно! Можете вибрати будь-яку річ, і не одну. Нам тут нічого не треба. Все доведеться викинути. Поспішайте, бо ми вже їхати зібралися! – Це ви поспішаєте. Квартиру ваш батько ще за життя переоформив на Андрія
Сергій Єгорович жив один уже багато років. Два сини поїхали одразу після школи на навчання, та так і залишилися в Києві. Приїжджали рідко. Батьки намагалися все для них робити. Освіту […]
Так склалося життя, що ми виховали онучку, як рідну… доньку. Адже моя Дарина заваrітніла у 17, горе-тато взагалі втік. Тому намагалися підтримувати їх, як могли. Однак, доля була до нас невблаганною. Дарина геть від доньки відвернулася, кинула колись зі словами “треба в університет вступати і освіту мати”.
Завжди думала, що ми з чоловіком були хорошими батьками. Намагалися дати доньці все, що могли: тепло, любов, увагу. Але життя – штука складна, і, можливо, десь не догледіли. Робота часто […]
– Приїхав з відрядження, а вдома записка. Я одразу до вас. Сталося що? -У кімнаті донька. Четвертий день майже нічого не їсть. Погано їй … – старий непомітно змахнув сльозу.
-Мамо, у Миколи з’явилася жінка. – Голос Вікі тремтів від ледь стримуваних сліз. – Я простежила за ним … І не тільки жінка … У нього є син, років п’ять […]
…А через рік сталася дивовижна подія – Настя та Коля зрозуміли, що насправді дуже близькі за духом. І не лише, як брат та сестра, до речі – не рідні…
– Це ж хто приперся проти ночі?! – здивовано спитав Кирило, підвівши голову з подушки. – Не знаю… – не менш здивовано відповіла Ганна. – Може знову ця сусідка? Сірники […]
– То я не зрозуміла, ти чого тут розкомандувалася? Квартира моя, вирішуватиму я! Ротик прикрий і не забувай, на чиї гроші ти живеш! – Колись репетувала свекруха. Але ці слова до неї ж і повернулися
– Ротик свій прикрийте, Галино Аркадіївно! І не забувайте, на чиї гроші ви живете! – Ах ти безсоромна! Я тебе на своєму горбі тягла, а ти тепер мені хамиш?! Наталя […]
Сашко посміхався як дитина, побачивши на підвіконні кухні свій букет у вазі. — Є! – грюкнув він у долоні, і затанцював по кімнаті. Тепер двічі, а то й тричі на тиждень він передавав Лізі через свого посильного то квіти, то коробки цукерок або зефіру, бентежачи дівчину та вганяючи її у фарбу
Сашко був у чудовому гуморі. Батьки йому придбали невеличку квартиру в двоповерховому будинку, зовсім близько від його роботи. — Досить вже з нами телевізор дивитися, — серйозно сказала мати, — […]