Має Люба хату, от Павло і крутиться коло неї, а вона думає, що то любов, – говорили сусіди про немолоду пару. Люба і сама не була впевнена, що з Павлом у них може щось вийти серйозне, бо вже нічого і не чекала від життя. Люба, тримаючись за руку Павла, думала: – Я ж і не чекала вже. Жила, бо треба. А тепер живу – бо хочу жити, бо є заради кого прокидатися вранці. Бо є для кого пекти пиріжки. Є до кого мовчати вдвох
– Має Люба хату, от Павло і крутиться коло неї, а вона думає, що то любов, – говорили сусіди про немолоду пару. Люба і сама не була впевнена, що з […]
— Відтепер це моя дача, а значить, мої правила, — заявила скромна невістка родині
— Відтепер це моя дача, а значить, мої правила, — заявила скромна невістка родині Люда стояла біля вікна кухні й дивилася на яблуневий сад, що третій рік поспіль залишався без […]
Стою я в черзі біля каси і бачу мерзенну картину. Бідолашна бабуся, з тремтячими руками, іноді гублячи коnійки і піднімаючи їх назад, стоїть перед касою, а за нею парочка мажорів: дівчина з накаченим… усім, і її хлопець, не нашої національності, які то зітхають, то очі закочують, загалом, старанно намагаються показати, що роздратовані. Раптом касирка відсунула продукти бабусі…
Стою я в черзі біля каси і бачу мерзенну картину. Бідолашна бабуся, з тремтячими руками, іноді гублячи конійки і піднімаючи їх назад, стоїть перед касою, а за нею парочка мажорів: […]
Я не раз зраджував дружині, але завжди замітав сліди. Бо, вибачте, але ми чоловіки і нам потрібно задовільняти свої потреби. Ми по природі самці! А от моя Мариночка взагалі безсоромна!!! Як вона могла так вчинити?! Це взагалі низько по відношенню до мене та дітей!
Все життя був переконаний на всі 100%, що моя дружина ніколи й нікуди від мене не подінеться. Маринка у мене тиха, спокійна і лагідна – ніколи й слова злого не скаже. […]
Не стало Сергія Ігоровича… Приїхали його сини з дружинами, поховали. Стали речі розбирати, квартиру здати хотіли поки ще спадщину не оформили. Квартира хороша, хоч і не велике місто, а гроші за неї можна пристойні отримати. Навіть ремонт не потрібно робити, все чисто й гарно. Дружини вже раділи, і думали куди гроші витратити, на подорожі чи ще кудись. Дружина старшого хотіла відпочити на Мальдівах. Друга хотіла прикрас. Вони вже потирали обидві руки і ділилися своїми планами, як раптом у двері подзвонили. – А ви чого тут?! – тільки й запитали сини, коли відкрили двері.
Не стало Сергія Ігоровича… Приїхали його сини з дружинами, поховали. Стали речі розбирати, квартиру здати хотіли поки ще спадщину не оформили. Квартира хороша, хоч і не велике місто, а гроші […]
Олег та Ганна збиралися лягати спати, як раптом у двері подзвонили. – Це хто ще приперся на ніч дивлячись?! – здивовано спитав Олег, підвівши голову з подушки. – Не знаю… – не менш здивовано відповіла Ганна. – Може знову сусідка, щось позичити хоче? – припустив Олег і підвівся з ліжка. – Та лежи, я сама відкрию, – сказала Ганна, і, зітхнувши, пішла у коридор, швиденько накинувши халат. У двері продовжували наполегливо дзвонити. – Та іду я, іду, – сказала Ганна, відкрила двері і…ахнула від побаченої картини.
Олег та Ганна збиралися лягати спати, як раптом у двері подзвонили. – Це хто ще приперся на ніч дивлячись?! – здивовано спитав Олег, підвівши голову з подушки. – Не знаю… […]
Віктор сидів на кухні та методично розбирав мамині документи. – Ти хоч поплач, – сказала дружина, яка саме зайшла на кухню. – Все-таки матері не стало! Віктор підвів очі від документів. – Я сумую, по-своєму, – відповів він. – До речі, щодо квартири твоєї матері, – Марина сіла навпроти і пильно подивилася на нього. – Що робитимемо? – Оформлю спадщину, що ще, – знизав плечима Віктор. – Я б з цим не квапилася! – якось підозріло додала Марина. – У мене є інша ідея, що можна зробити з квартирою! – Яка ще ідея? – здивувався чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що запропонує йому дружина.
Віктор сидів на кухні та методично розбирав мамині документи. – Ти хоч поплач, – сказала дружина, яка саме зайшла на кухню. – Все-таки матері не стало! Віктор підвів очі від […]
– Ти – дівчина смішна! – розсміялася Алла, – прикинь, скільки ця ділянка коштуватиме років через десять! – А ти продавати надумала. Безглуздо. Краще б пристойний будиночок збудували, а потім уже вирішували: чи треба вам дача, чи ні. Ви ж теж не молодієте. – А до чого тут її квартира? – Так вона мені її заповіла. Тільки, видно, на той світ не збирається. Вона на два роки старша за мою матір. Так тієї вже немає, а ця – живе собі, й у вус не дме.
– Віра, я тут подумала: а давай дачу на двох купимо, – запропонувала Лідія. – Дачу? – Здивувалася та, – це ж скільки грошей треба? Та й куди вона нам? […]
— Мариночко, ти ж мені давно до душі, грішно так говорити, але мимоволі завжди я тебе з Лерою порівнював, і думав, ну чому не ти моя дружина? Переїжджай зі мною в новий дім господинею, чи даремно будував? Хоч трохи побути щасливими, адже нам уже не вісімнадцять, а трохи більше, — і він знічено усміхнувся Марині, чекаючи її відповіді. Марина й не збиралася заміж, а тут раптом подумала — як же їй з Андрієм поруч добре, ну чому б і справді не стати його дружиною, адже вона і заміжня то толком не була?
Марина Юріївна різко прокинулася на дачі від усвідомлення думки, що раптом прийшла їй у голову: Господи, мені ж сьогодні п’ятдесят дев’ять, а скоро вже й шістдесят! Як же це так […]
-Ну що, давай поговоримо серйозно. Я приїхав до тебе, щоб жити разом. Сподобалася ти мені. Житла у мене свого немає, все дружині та дітям залишилося. Якщо не потрібен, одразу скажи, я піду і більше не потурбую. А моє слово міцне. Ну, що скажеш? – Я чесно не знаю. Чоловіка у мене зроду не було, образили в молодості. І я навіть не уявляю, як це жити з чоловіком. Якщо чесно боюся. Але ти мені подобаєшся. І я не знаю, що з цим робити – розвела вона руками.
На ліжку голосно хропла жінка. Чоловік морщачись від запахів, смачно вдарив її по м’якому місцю. Вона ойкнула і сіла. Не дивлячись на задуху, вона була одягнена в вовняні шкарпетки, теплу […]