— Я не знала нічого, оговтатися не встигла, як Борис з нею розписався знову. Просто приїхала одного разу брата провідати, привезла гостинці деякі з дачі, а двері мені відчинила Тома. Цвірінькає мило так, мовляв, зрозуміла, що Борис в її житті — це і є справжнє, що вона тепер з ним до кінця, що буде доглядати, дивись, поживе довше
— Вони десять років уже не жили разом, невже ти думаєш, що там якась особлива любов раптом заграла? — сердиться Оксана на дружину брата. — Ні дитини спільної, ні-чо-го! — […]
— Немає шуби — немає дитини, — заявила Петру Олена, — ти прекрасно знаєш, що я все одно свого доб’юся. Навіщо потрібні зайві скандали? Купи мені те, що я тебе прошу, і живи спокійно! — Це справа принципу, — розлютився Петро, — я і так майже 70% свого заробітку щомісяця тобі віддаю!
— Олена зовсім зірвалася з ланцюга, — скаржився Петро своєму другові, — уявляєш, що вона мені нещодавно заявила? Каже, якщо я їй не куплю шубу, то дитину більше не побачу! […]
— Це ще чому? — обурилася Тамара, — Лідіє Борисівно, ми ж з вами домовлялися! Вас не влаштовує те, як я готую, ви постійно дошкуляєте мені претензіями. Так робіть все самі! Скільки разів ми будемо обговорювати одне й те саме? — Тамаро, не нахабній, — продовжила Лідія Борисівна, — я не зобов’язана доглядати за твоїми дітьми.
— Ось ви перед телевізором сидите, а могли б, між іншим, за онукою в дитячий садок сходити. Практично кожен день дорікала свекруху Тамара. — Інших дітей бабусі з садочка забирають, […]
– Збирайся і йди до матері! Синові я забезпечив житло – нехай живе як належить. А про себе сама дбай. Двадцять років ти користувалася моїм будинком, тож спасибі маєш говорити навіть за це!
– Ти вже не та, що раніше… Стара зовсім. Я хочу бути з молодою, живою жінкою, – промовив чоловік із холодною впевненістю – Збирайся і йди до матері! Синові я […]
— Ні, мамо, у нас не роздільний бюджет, усі витрати спільні, і збираємо ми зі спільних грошей. У сенсі, з наших зарплат. З моєї та Софії, а гроші від її квартири йдуть їй, точніше, вона їх на мамин рахунок одразу запустила. Теща на карту отримує гроші, куди далі складає — не знаю
— Назбирують, але повільно ті накопичення йдуть, — відповідає на запитання про те, чи не намічається розширення житлової площі у її сина та невістки Катерина Андріївна. — Бо грошики у […]
Коли дружина вийшла з декрету, теща стала сама сидіти з нашою донькою з ранку до вечора. Ми з Людмилою на роботі були, часу було мало, але дуже вдячні були її мамі за це. Та якось Людмила повернулася додому сумною: – Андрію, мені потрібно тобі щось розповісти. Мама моя хоче змінити все і нам це обійдеться дуже дорого
Я ніколи не забуду той день, коли побачив свою маленьку доньку вперше, коли дружина показала знімок фахівця, тоді вона мені й повідомила, що ми скоро станемо батьками. Її силует був […]
– Олено, як ти могла? – тихо, але дуже твердо сказала Ярина, тримаючи в руках відкриту коробку. – Я думала, ми можемо тобі довіряти. – Я… я просто… Мені були потрібні ті гроші, – прошепотіла я, не сміючи підвести очі. Ілля дивився мовчки, потім холодно відповів: – Справа вже не в грошах. Справа в тому, що ми тепер про тебе знаємо
Моє життя ніколи не було легким. Відколи я втратила роботу, мені важко зводити кінці з кінцями. Я працюю неповний робочий день у продуктовій крамниці, але цього недостатньо. Щодня я думаю, […]
— Та які образи, все минуло. Радій, скоро будеш дідусем. Та гроші готуй: коляску треба, ліжечко треба
Дверний дзвінок переливчастою треллю рознісся по кімнатах. Анна Тимофіївна навіть здригнулася від несподіванки. — Кого там принесло серед ночі? Невже Кирилівна вирішила борги віддати… — охаючи, вона поплелася відкривати двері. […]
Душевні листи, запрошення в гості? У тебе в будинок зайти не можна, спорожнити шлунок завжди хочеться. А я дурень думав, що нарешті знайшов свою рідну душу. Чи не забула ще кому листи писала? Микола я. Приїхав, як і обіцяв
На ліжку голосно хропла жінка. Чоловік морщачись від запахів, смачно вдарив її по м’якому місцю. Вона ойкнула і сіла. Не дивлячись на задуху, вона була одягнена в вовняні шкарпетки, теплу […]
— Так дача і так буде вашою: я хотіла заповісти її доньці! — А тепер зможете заповісти її синові, — так само рівно вимовив Костя. — А то, думаю, що він відчуває себе обділеним і тільки тому не хоче вам допомагати. Але все відразу зміниться, коли ви скажете йому про заповіт на його користь.
— Ти, Зіно, на грубість нариваєшся, і все образити хочеш! Те, що Ірка несподівано не підтримала її і виявилася на боці ворога, не сподобалося жінці. До того ж, вона наступила […]