— Ви сказали, що у вас три чоловіки було? — Все вірно. Три. Один – по дурості та по молодості. І нічого доброго з цього шлюбу не вийшло. Ми були студентами. Молодими та жвавими. Легко зійшлися. Легко розлучилися. — А другий? — Тут складніше. З ним у мене кохання було. Але дуже вже… – Віра зітхнула. – Знаєш, коли росте деревце, а його хтось – раз! Сокиркою… Не зовсім, а так… Легенько… Боляче, але терпимо… І воно далі собі росте. Тільки вже не вгору прагне, а вбік його кудись тягне. А потім знову недобра людина повз пройде і знову деревце сокиркою… І воно в інший бік хилитися починає… Понівечене все. Неправильне… Я чому тебе так добре зрозуміла? Тому, що сама через це пройшла
— Чуєш, матір! Господарі вдома? – високий чоловік вибрався з-за керма іномарки і, залаявшись, тут же кинувся підвертати світлі джинси. – Бруд тут у вас! — А що ж тебе, […]
Ця історія – прямий доказ приказки «На чужому нещасті щастя не збудуєш!». Дві подруги й уявити не могли, що на них чекає попереду…
Після 18 років розлуки Олеся міркувала про зраду, що розірвала її дружбу з Аллою, яка забрала в неї нареченого Олександра. Подруги, колись нерозлучні, обіцяли завжди триматися разом, доки загальний любовний […]
Ганна пилососила килим. Раптом пролунав дзвінок у двері. Ганна вимкнула пилосос і пішла в коридор відкривати. – Здрастуйте, а ви до кого? – здивовано запитала вона. На порозі стояла незнайома дівчина років двадцяти. Вона безпардонно пройшла повз Ганну в квартиру. – До тебе! – панянка була налаштована рішуче. – Давай вирішимо все по-доброму! – Що вирішимо?! – ахнула Ганна. – Ви взагалі хто така?! – Ми з Олежиком вже пів року живемо, як чоловік і дружина, і я його тобі не залишу! – заявила гостя. – Краще поступися! Тримає чоловіка – не забрати! А він мене кохає! Ганна вже вивела цю хамовиту жінку за двері, коли та вигукнула неймовірне
Ганна попочала підготовку до свята ще тридцятого грудня. Це був її улюблений час у році, коли, здавалося, саме повітря наповнене казкою й чарами. Колись, дуже давно, Ганна вірила у Миколая. […]
Мало бути весілля і онуки, а вийшов сором і скрегіт зубів. Син Ніни став прикладом ідеально змарнованого життя. «Я не свекруха, тому що весілля не було і, мабуть, не буде, а якщо весілля немає, то про онуків і думати немає сенсу. Що я буду бабусею від неофіційних стосунків?” -говорила сусідці Ніна
Ніна завжди була жінкою з великою душею і серцем, повним сподівань. Усі її мрії про щасливу родину були побудовані на ідеях весільного вбрання, радісних дзвінках гостей, піснях і танцях, що […]
Марина тільки-но прокинулася, як у двері подзвони. На порозі стояла свекруха, з двома важкими пакетами у руках. – Доброго ранку, – привіталася Марина, відкривши двері. – Ви ж мали ближче обіду приїхати. – Я тут подумала, чого чекати обіду! – радісно оголосила свекруха. Валентина Петрівна пройшла на кухню, поставила пакети біля столу. – А дівчатка ще сплять? – поцікавилася вона у невістки. – Вже ні, – відповіла Марина. – Чудово! Піду привітаюся, – усміхнулася свекруха і вийшла з кухні. Марині стало цікаво, що свекруха принесла у цих пакетах. Марина підійшла ближче, заглянула всередину і ахнула від побаченого
Марина стояла біля вікна, розглядаючи сніг. Перший сніг цього грудня. М’які пластівці поволі опускалися на землю, вкриваючи сірий асфальт білим покривалом. Іншим разом вона б пораділа цьому видовищу, але зараз […]
Ганна стояла на касі й пояснювала пенсіонерці, чим «Теляча» ковбаса відрізняється від «Філейної», аж раптом почула нестямний жіночий крик із підсобки. Дівчина одразу здогадалася, що це господиня магазину, як зазвичай, через чорний вхід зайшла. «Тільки от, чому вона кричить?». Аня згадала про кошеня і, сказавши пенсіонерці, що зараз повернеться, кинулася в підсобку, розуміючи, що зараз доведеться пояснювати Валентині Павлівні, що кошеня робить усередині магазину і чому воно лежить на її дивані
Маргарита Іванівна зібралася вже йти, як раптом почула дивний шум у спальні. — Ти не одна, чи що? – насупилася господиня квартири й несхвально подивилася на Ганну. – Я ж […]
– Мамо, якщо ви це зробити – і від вас одразу переїду і навіть родичатися не буду, забуду, що ви є! Мені тут малеча ваша під ногами не потрібна! Ви мене до 15 років не ростила, а на бабусю спихнули! – моя 19-річна дочка влаштувала вчора цілу сцену. Це правда. Так склалося, що нашу доньку Вікторію виховували мої батьки. Ми з чоловіком навчалися на першому курсі вишу, коли дізналися, що у нас буде малеча
– Мамо, якщо ви це зробити – і від вас одразу переїду і навіть родичатися не буду, забуду, що ви є! Мені тут малеча ваша під ногами не потрібна! Ви […]
Вирішила віддати свою пенсійну карту невістці, щоб моя онука ні в чому не мала потреби. А потім якось забіг до мене син мій Сашко. Він поїв у мене борщу з апетитом і, червоніючи, попросив грошей у борг
Я на пенсії вже два роки. Але вдома не просто так сиджу, а займаюся улюбленою справою, яка приносить мені дохід. Тварин люблю всією душею, тому беру на перетримку собак та […]
Павлик чекав діда внизу, потім разом пішли до дверей, але тут їм напереріз кинулася якась жінка з сумками, кинулася, майже вже випередила, але тут послизнулася і з усього маху пірнула пінгвінчиком уперед, розтяглася, розкинувши руки й охаючи. Сумки вдарилися об обмерзлий асфальт, у них щось задзвеніло. По снігу розпливлася криваво-червона пляма, запахло варенням. — Малинове… – видихнула жінка. – Шкода
До поліклініки йшли мовчки. Павлик пихтів, ледве-ледве встигаючи за дідом, а той широкими кроками через кучугури і замерзлі калюжі рухався попереду танкером. Дідові поступалися дорогою, відходили вбік, дивилися потім йому […]
Наталка була на роботі, і працювала над черговим проєктом. За роботою жінка і не помітили, як швидко пролетів час. Пролунав звук телефону. Прийшло повідомлення. Наталка глянула на екран мобільного, писав її чоловік, який теж працював у цій компанії. – Як дивишся на те, щоб разом пообідати? – запитав Олег. – Чудова ідея! Через п’ять хвилин зустрінемося в їдальні, – відповіла дружина. Вона встала з-за столу, вимкнула комп’ютер, взяла свою сумочку і вийшла з кабінету. Наталка вийшла в коридор і… заціпеніла від побаченого
Олег нервував. Наталка в таких випадках говорила, що він «роздратований до межі» – від цієї її фрази він дратувався ще більше. І було від чого нервувати — як він міг […]