Олена сиділа на дивані і вишивала серветку, коли додому повернувся чоловік. Григорій одразу пройшов в кімнату, сів навпроти дружини. – Щось сталося? – запитала Олена, помітивши, що Григорій якось дивно виглядає. – Сталося! – підтвердив він. – Ми з тобою розлучаємося! Заяву на розлучення я вже подав! – Як розлучаємося? Чому? – Олена не розуміла, що відбувається. – А ось чому! – чоловік дістав з кишені піджака якийсь конверт. – Що це? – здивувалася жінка. Олена взяла конверт, обережно відкрила його і… ахнула від побаченого
Засідання суду, яке поставило крапку в розлученні та іншій не менш значущій справі, тривало недовго. Вийшовши надвір, Григорій нарешті зітхнув вільно. Він знав, що результат виявиться на його користь, але […]
Колись давно подруга подарувала мені на іменини набір рушників. Не смійтеся. Це було в ті часи, коли хороші рушники вважалися чудовим подарунком. Знаєте, подруги вже немає. Зовсім немає. А рушники, подаровані з любов’ю, живі. І щоразу, дістаючи з шафи старенький смарагдовий рушничок із веселим вишитим дельфіном, я згадую її, мою подружку. Дивовижний світ речей. Є речі непотрібні, а є добрі. Через них ніби незримі ниточки простягаються від людей, які дарували тобі ці речі з добрими побажаннями
На довгу добру пам’ять. Грудень – завжди головний біль. Мало того, що потрібно все встигнути переробити до кінця року, нічого не забути, заплатити комуналку, визначитися, де, коли і як святкувати […]
Оксана посмажила дерунів на вечерю і стала чекати на чоловіка. Пройшла година, друга, а Василь все не повертався додому. – Дивно, вже давно мав би повернутися, – почала було хвилювалася жінка. Оксана взяла свій телефон, і набрала номер чоловіка. Але Василь не відповідав. – Невже щось сталося? – ще більше розхвилювалася вона. Оксана написала повідомлення: – “Коханий, щось сталося? Я хвилююся! Коли тебе чекати?”. Через десять хвилин прийшла відповідь від Василя. Оксана взяла свій телефон, відкрила повідомлення від чоловіка, прочитала його і… заціпеніла від прочитаного
Василь не вважав, що він, зраджуючи своїй дружині, робить погано. Він же чоловік, це для нього нормально. Головне – не попастися. А решта і не має значення. Адже він виконує […]
Гостей на Різдво я зустрічала з посмішкою, намагаючись приховати своє хвилювання. Але коли у дверях з’явився Ігор із батьками, я ледь стримала подих. – Сподіваюся, ви не проти, що я взяв із собою батьків, – невинно промовив Ігор, заходячи до хати. – Вони дуже хотіли побути в компанії. – Звісно, ми раді вас бачити, – відповіла я, хоча на душі стало важко. Я не планувала таких гостей. Вечеря розпочалася гарно. Але поступово мама Ігоря почала коментувати кожну деталь. – А борщ у вас такий, цікавий смак, – зазначила вона, спробувавши ложку
– Денисе, скажи мені чесно, що тут не так? – запитала я, стоячи посеред кухні, вся у борошні та зі спантеличеним виглядом. – Олесю, спокійно, все добре, – відповів він, […]
Ольга Василівна сиділа на дивані та перебирала важливі папери. Вони зберігалися в старому портфелі дочки. Ольга відчинила портфель і витягла папку з паперами, і стала шукати документи на квартиру. – Де ж ці документи? – почала вже дратуватися жінка, не в змозі знайти потрібну річ. Жінка перебирала листок за листком, але потрібного ніяк не знаходила. Раптом, жінка натрапила на якийсь запечатаний конверт. – Що це? Хто його сюди поклав? – здивувалася жінка. Ольга Василівна обережно, щоб не порвати, розкрила конверт, заглянула в середину і… ахнула від побаченого
Ольга Василівна сиділа на дивані та перебирала «важливі папери», які вже й не пам’ятала, коли чіпала останній раз. Вони зберігалися в старому портфельчику дочки, захованому в нижньому ящику громіздкого комода. […]
«Дай вже мені спокій!», – чоловік посунув мене рукою від телевізора, – «скільки можна одне й те саме тридцять років? Я тобі, що, бахур?».
Я б могла й далі, як звично, говорити, що от Галин Іван вже другу машину має, а Галя шубу, що Олег повіз Настю в гори, куми, навіть, ремонт зробили, а […]
Після святкування свого 50-річного ювілею Іван вирішив залишити мене і переїхав до молодої жінки, якій було всього 30. З того часу минуло вже 10 років. Я ж продовжувала жити одна, намагаючись відновити своє життя. Здавалося, що все нарешті стабілізувалося, і я почала рухатися вперед, але одного дня в мої двері постукав Іван. Він стояв на порозі, благаючи мене прийняти його назад.
Десять років тому мій чоловік, Іван, залишив мене. Це було для мене великим ударом, особливо коли я дізналася, що його нова обраниця значно молодша за мене. Хоч я розуміла, що […]
— Ти ж нічого їй не зробиш? – схвильовано запитала дівчина. — Ні, якщо чинити опір не буде. Їй має бути до сімдесяти. Навіщо руки бруднити? Квартира, знаєш, яка?! Золото і гроші точно є. Дочка з Франції надсилає. Не залишить же вона тут матір на одну жебрацьку пенсію. Я коли заходив до них у першому класі, Сашко мені показував фотографії. Знаєш, скільки в неї прикрас? Дід дарував. Він якимось начальником був. Продамо їх, грошей нам надовго вистачить, – мрійливо зауважив хлопець
Лідія зітхнула і відкинула з себе ковдру. Спекотно. На вулиці відлига, по карнизах стукає чи то дощ, чи то краплі з бурульок, що танули. А вона пам’ятала, як у вісімдесяті […]
Приїхала я додому у відпустку, і дочка захотіла, щоб ми свята у неї справляли, в місті. Мені ця ідея не дуже сподобалася, адже квартира двокімнатна, місця мало. Та я зробила так, як просила Світлана – приїхала до них. Виявилося, що дочка запросила ще кілька друзів в гості, і тому хотіла у себе святкувати. Я не мала нічого проти, поки я не побачила, з яким розмахом збирається святкувати моя донька. Я була відверто здивована тим, коли дивилися, як тарілки з їжею шарами одна на одну накладаються на стіл. От навіщо стільки їжі готувати? Я вже відвикла від цих об’їдань, у нас в Італії свята дуже скромно святкують, я перший раз як з ними Різдво святкувала, то голодна з-за столу встала
– І чого, донечко, мені до вас їхати в місто? Краще ви приїжджайте на свята, в селі все ж, цікавіше, – кажу я своїй Світлані. – Хоч би ще сніг […]
– Ми до вас відпочивати, – заявив зять. Теща радісно посміхнулася, але усмішка швидко згасла, коли з машини висипала вся непрохана рідня зятя
– Ми до вас відпочивати, – заявив зять. Теща радісно посміхнулася, але усмішка швидко згасла, коли з машини висипалася вся непрохана рідня зятя. – Ох, щоб їх! Ось тобі й […]