Настя щойно викупала свого малюка і поклала його спати. У кімнаті чути було тихе бурчання Андрія, її чоловіка, що сидить за комп’ютером. Мабуть, щось у нього не виходило.
– Знову до півночі засяде, – зітхнула Настя, прямуючи на кухню. Але на півдорозі її зупинила вібрація телефону на тумбочці. Подивившись на екран, вона на мить завмерла, роздумуючи: відповісти чи […]
Степан та його дружина вечеряли на кухні, обговорюючи минулий день. Їхню тиху розмову перервав дзвінок телефону Степана. Він підвівся, взяв телефон і, вибачившись, вийшов до іншої кімнати.
Степан мав велику родину. Рідня по батьківській лінії виявилася настільки численною, що їх усіх неможливо було зібрати разом, хіба що з особливих випадків, наприклад, на похороні. Проте зв’язок між родичами […]
Коли моя дочка повідомила, що її свати залишилися без даху над головою, я одразу запропонувала запросити їх до нас. Йшлося про тимчасове проживання – поки вони не знайдуть роботу та не накопичать на невеликий будинок у нашому селі.
Коли моя дочка повідомила, що її свати залишилися без даху над головою, я одразу запропонувала запросити їх до нас. Йшлося про тимчасове проживання – поки вони не знайдуть роботу та […]
Увійшовши до свого будинку, Валерія зустріли звичайні заняття батьків. Він оголосив про припинення свого шлюбу, пославшись на зраду Дарії з Антоном.
Увійшовши до свого будинку, Валерія зустріли звичайні заняття батьків. Мати займалася випічкою, а батько лагодив годинник. Розчарування Валерія було відчутним, коли він оголосив про припинення свого шлюбу, пославшись на зраду […]
Трубку взяв черговий і на її гарячий речитатив спокійно відповів, що треба заспокоїтися, мила паняночко. Бо жодних філій фірма в цьому місті не відкриває і у відрядження на Новий рік нікого не посилали! — Як це – не посилали? – здивувалася Лідка. — Та дуже просто, – пояснив ввічливий дядечко. – Усі співробітники вже другий день благополучно святкують – ми до восьмого не працюємо. Тож, з Новим роком і не забивайте собі голову нісенітницею
— У відрядження на Новий рік нікого не посилали! — Як це – не посилали? – здивувалася Лідка. — Та дуже просто, – пояснив ввічливий дядечко. – Усі співробітники вже другий день благополучно […]
— Щось я не бачу ваших сумок, – намагався тактовно натякати Юрій. — Ой, ну які можуть бути церемонії між родичами, – поправляла вона гарну зачіску тонкими пальцями зі свіжим манікюром. — Я не зрозумів, – чесно говорив господар будинку. – Мати щойно сказала, ти мала принести холодець, запечену качку, цукерки. Де це все? — Так вийшло, що ми не встигли, за що просимо вибачення, – бубоніла далі Світлана. – В останню хвилину я Івана зганяла в підвал за маринованими огірками і в магазині поруч із будинком купили ковбаску, ось
Тетяна з ніг валилася від втоми, оскільки останні кілька днів були присвячені активній підготовці до святкування Нового Року. — Може, нам уже варто змінити цю традицію щороку відзначати свято у […]
– Ну, звичайно! Пожила на всьому готовому, а тепер з’їхати вирішила! А ні, щоб віддячити, допомагати, залишитися в будинку, де тобі колись дали притулок! – кричала тітка Галя
Ганна з’явилася на світ божий у неповній родині. Дівчинку виховувала одна мати. Про батька розмову дівчинка ніколи не заводила, хоча до своїх дев’яти років вже чітко усвідомлювала, що кожна людина […]
Здалась тобі та полуниця! Подумати тільки, 300 гривень! Ти що, не мала куди гроші подіти? – Іван був явно не в захваті від того, що його дружина принесла додому свіжу полуницю. – Вибач, але я купила тільки трішки. Просто дуже захотілося, – спробувала виправдатися Надія, але чоловік був невблаганним, полуниця взимку – це марнотратство. Іван завжди був одним із найбільш заощадливих людей у селі. Багато хто з сусідів часто сміявся з нього, мовляв, він навіть снігу взимку не позичить. А сам Іван вважав, що все робить правильно. Адже якщо не заощаджувати, то звідки візьмуться гроші
– Здалась тобі та полуниця! Подумати тільки, 300 гривень! Ти що, не мала куди гроші подіти? – Іван був явно не в захваті від того, що його дружина принесла додому […]
Коли син заснув, Галина розгорнула аркуш паперу, на якому вона сама написала під диктовку сина: «Дорогий дідусь Мороз, тепер я знаю, що ти мій дідусь. Я дуже хочу, щоб ти прийшов до мене на Новий рік і подарував мені тата. Адже без тата теж не можна, правда ж? А мамі гарну сукню, бо я чув, як вона сказала, що вона не прийде в гості до подруги, бо їй нема чого вдягнути. А більше мені нічого не треба, у мене все є: і м’ячик, і машинка, і кольорові олівці. Ти тільки приходь, я дам тобі погратися у свої іграшки…»
— Мамо, а чому в Тані є дідусь і в Сашка є дідусь, а в мене немає? – запитав якось перед Новим роком п’ятирічний Кирило. — У тебе теж є […]
Сваха слово за слово стала мене розпитувати, на скільки я приїхала, скільки я там в Італії заробляю, що додому цього разу привезла? Мене ці її питання стали відверто дратувати, бо ми з свахою не настільки близькі, щоб говорити на такі теми. Тому я намагалася ухилятися від прямих відповідей. Нарешті, все було готово, і ми сіли за стіл, та настрою у мене не було. Стали нам внуки колядувати, сваха витягла гаманець і дала їм по 100 гривень. Я теж дала по 100, але євро. І це, виявляється, не сподобалося свасі, бо вона на моєму фоні виглядала м’яко кажучи, не дуже. Я щиро не могла зрозуміти, що я зробила не так
– Це ж Новий рік, сімейне свято, і треба святкувати всім разом, – переконує мене син, бо він бачив, що я не в захваті була від того, як ми всі […]