Максим був безробітним протягом 4 місяців і нічого не робив для того, щоб знайти нову роботу. Але тільки-но він усвідомив становище своєї сім’ї – подітися було вже нікуди.
Варвара прийшла додому з роботи пізніше, ніж зазвичай, бо її начальник наполіг, щоб ніхто не йшов, доки не буде оброблений новий продукт. Вона подумувала звільнитися прямо в цей момент, але […]
Оленка не сподівалася зустріти колишнього чоловіка у Мілані з молодою вродливою дівчиною, які мило щебетали. Володимир вирішив жінок між собою познайомити, та з цього вийшло дотепне видовище
Я приїхала в Італію на кілька днів, щоб відвідати одну цікаву виставку в Мілані. Це була моя перша поїздка після тривалої перерви, і я сподівалася, що вона допоможе мені відновити […]
– Тата не стало всього-на-всього три роки тому, мамо! Який Андрій?, – вигукнув я коли вона привела цю людину в наш дім. – Ти ж обіцяла, що ми житимемо один для одного! – Григорію, ти маєш зрозуміти, що життя не зупинилося, – відповіла вона нарешті. – Я теж хочу бути щасливою. – Щасливою? Після тата? Ти ж обіцяла, – я ледве стримував себе, щоб не грюкнути дверима
– Як ти могла? – Я вперше так різко підняв голос на маму. – Як ти могла пустити в наш дім чужого чоловіка? Мама стояла на кухні, обпершись на стіл, […]
Зоряна прожила з чоловіком у шлюбі 22 роки, і весь цей час вона чекала, що от-от стане щасливою, та щастя чомусь не приходило. Хоча чоловік був добрим, турботливим і ні в чому їй не відмовляв, але вона його так і не змогла полюбити. І все через її перше кохання, Сергія. Закохалася вона у 17 років, це було перше щире, справжнє почуття. Зоряна наскільки була захоплена Сергієм, що була переконана, що це на все життя. Він обіцяв їй світ, на який вона навіть не могла б і мріяти, а вона в своїй голові вже малювала спільне майбутнє, мріяла про весілля, дітей і щастя, яке триватиме вічно. Але одного дня Сергій зник
Зоряна прожила з чоловіком у шлюбі 22 роки, і весь цей час вона чекала, що от-от стане щасливою, та щастя чомусь не приходило. Хоча чоловік був добрим, турботливим і ні […]
– Ви серйозно вважаєте, що ми тут, в Україні, голодні вашого панетоне чи макаронів?, – сказала мені безсоромно невістка. – Ваші онуки ходять в минулорічному взутті бо ми до останнього надіялися, що з Італії ви передасте не лише смаколики, а й євро, – додала Світлана. Мені потемніло в очах. – Світлано, ви в моїй хаті живете! Невже я мало для вас зробила? В хаті всі умови. Та пройдіться вулицею і побачите, чи ще хтось живе в такій хаті з бруківкою, ремонтами і меблями, як я вам залишила? – відповіла я, намагаючись стримати емоції
Одного вечора, сидячи в невеликій кімнаті з видом на стару італійську вуличку, я нарешті зібралася з духом і набрала номер невістки. Не можу сказати, що ми з нею маємо дружні […]
Або ось зварить Тамара суп, а чоловік з’їсть цей суп, скоринкою хліба підбере останні крапельки з тарілки і мовчки чай наливає. І чорт його знає, смачно йому було чи ні? Міг би сказати, а він мовчки чай п’є
Тамара вирішила піти від чоловіка. А що? Ще не стара, симпатична. А чоловік? Ну зовсім же не цінує її. Не каже, що вона красива, не помічає нову сукню, нову стрижку. […]
Іван чітко для себе визначив, що ділитися з Марією він не стане, тут необхідно нагадати, що всі ці думки в голові Івана крутилися під час весілля, і що більше Іван думав про те, що трапилося, то більше переконувався в тому, що поспішив він одружитися з нею
Коли Марія сказала Івану, що чекає на дитину, він, як чесна людина, впевнено заявив, що готовий одружитися. Іван навіть й не роздумував, коли говорив це. Та йому й роздумувати не […]
– У нас уже такий вік, що нам щастя відкладати більше не можна. Тим більше, що ми один одного давно вже знаємо, тож хлопці звикайте, ви, виходить, тепер майже, як брати, – розрядив атмосферу Георгій
– Ніно, а ти з ким будеш цей Новий рік відзначати, з ним? Ти чого мовчиш? – подруги вже всі одна за одною ділилися, що готуватимуть, і де вони будуть […]
– А ти руки мив? Іди вимий, ти ж з дороги, а може, ввечері до Ковальчуків сходимо? Вони знову звали, – і Аня надула губи. Чоловіка вона кохала, але їй так хотілося його під себе переробити
– Ганночко, я повернувся! Уляна вдома? – Владислав Іванович поставив сумку в передпокої, – Аню, борщ є? Погрій мені, часнику дай, і хліба наріж більше, домашнього хочеться! Аня трохи скривилася, добре чоловік […]
– Як? Що серйозно домашні яйця, які я привезла, ти до олів’є дала?, – запитала я у невістки першого січня. – Ну яка різниця? Я вам більше скажу, я і відбивні на них смажила. – Інно, ти взагалі при здоровому глузді? Та домашні яйця на вагу золота. Я їх продаю майже за 15 гривень штуку. Та це я Олексійкові збирала, онуку рідненькому, щоб він щось смачненьке і корисне з’їв. – Ну чудна моя невістка. Ось тому я й не стрималася і задзвонила до свахи. Я ж не знала, що це “яблуко від яблуні”
– Як? Що серйозно домашні яйця, які я привезла, ти до олів’є дала? – запитала я у невістки першого січня. – Ой, ну яка різниця? Я вам більше скажу, я […]