Я повернулася додому після кількох років роботи за кордоном. Заробітки в Італії здавалися єдиним способом забезпечити нашу сім’ю, але я навіть не уявляла, наскільки сильно вона змінить нас усіх. Тепер, коли я повернулася, у домі панувала тиша – важка, напружена, мовчазна
– Василю, будь ласка, поговорімо, – мої руки тремтіли, коли я зупинилася на порозі нашої спальні. Він сидів на краю ліжка, опустивши голову, ніби зважуючи слова, які ще не знайшов […]
– Святкувати новорічні свята будемо у батьків! – заявив дружині Олексій. Віка була не в захваті від такої ідеї, але все ж погодилася… Двадцять дев’ятого числа ввечері Олексій уже показував будинок своєї сім’ї. Наступного дня його викликали на роботу. Чоловік пообіцяв, що постарається повернутися пошвидше. Віка намагалася не виходити з кімнати і не маячити перед очима в свекрухи. Але захотілося їсти. Віка пішла на кухню, щоб зробити канапки. Раптом вона почула, як свекруха розмовляє з кимось по телефону. Жінка стояла у вітальні біля вікна, а двері були відкриті. Віка прислухалася і аж побіліла від почутого
– Святкувати новорічні свята будемо у батьків! – заявив Олексій дружині, поцілувавши її у щічку. – У твоїх батьків? А чому не вдома? – Віко, ну а що робити в […]
– Як ви можете виставити мене на вулицю з маленькою донькою на руках? – Вигукнула я, звертаючись до свекрухи
Січневий вітер кидав у обличчя колючий сніг, коли я стояла перед зачиненими дверима квартири, де прожила останні п’ять років. У руках – сумка з дитячими речами та документами, за спиною […]
Як це ви мені не будете допомагати фінансово?, – сказала свекруха. – Чому з Віталиком у мене все “як по маслу”. Він мені переводить 500 доларів, як отче наш, кожного місяця. А у вас мені приходиться виклянчувати ті гроші?, – додала вона і нарешті Ігор не витримав. – Віталик кажеш? Мамо, ти не рівняй життя в Америці, де зарплату мій брат отримує тисячами доларів і наше в Україні. – Свекруха мовчки вийшла з квартири, але наступного дня повернулася з тим же проханням
– А хто ще буде мамі допомагати, як не ти, синок? – сказала свекруха, втупившись поглядом у мого чоловіка Ігоря. Я мовчки стояла біля кухонної плити, намагаючись не встрявати в […]
Жити було ні на що, і раз на тиждень вона ходила до батьків по гроші. Батько давав їй гроші, а мати каструлю з котлетами та теплий пиріг у рушнику
Вона репетирувала цю фразу всю дорогу. Придумувала інші. Фантазувала про те, як мама кинеться її обіймати і неодмінно заплаче. Вона зовсім не злилася на неї – напевно, у мами була […]
А сьогодні одна з лавок виявилася не порожньою. Притулившись одне до одного, там сиділи діти, хлопчик років 9-10 і дівчинка років п’яти. Ніна підійшла до них. – Ви чого тут сидите? Пізно вже! Давайте додому
Ніна поспішала додому. Уже десята година вечора, хотілося швидше дістатися дому, повечеряти й лягти спати. Втомилася сьогодні. Чоловік удома вже, вечеря готова, син нагодований. Ніна працювала в невеликій перукарні й […]
Анатолій повертався додому з роботи. – Алло, Наталко, нам у магазині щось треба чи ні? – запитав він, набравши номер дружини. – Нам нічого вже не треба. Іди додому…, – якось дивно відповіла Наталя. Анатолій закінчив виклик і пішов в сторону свого будинку. Через хвилин десять, чоловік зайшов у квартиру і застиг… В порозі на нього чекали дві сумки, а в коридорі стояла розгнівана Наталка. – Як це розуміти? – здивувався Толік. – Геть! Вимітайся геть з цієї квартири! – вигукнула дружина. – Наталю, що сталося? – Анатолій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
І як би вона не намагалася стримувати себе, з її очей знову покотилися сльози. Наталя всерйоз думала про те, що сьогодні найгірший день у її житті. І нічого змінити вже […]
Моя дружина Софія останнім часом поводилася зі мною, наче я безпорадна дитина. Вона контролювала все до дрібниць, залишаючи на кожному кроці записки з вказівками. Але одного разу я вирішив піти проти її настанов
Моя дружина Софія останнім часом поводилася зі мною, наче я безпорадна дитина. Вона контролювала все до дрібниць, залишаючи на кожному кроці записки з вказівками. Але одного разу я вирішив піти […]
Євген сидів за компʼютером і уважно друкував оголошення. «Шукаю жінку з села, як мінімум на десять років старшу. Хоча б із трьома дітьми і бажано від різних чоловіків! Погані звички – обов’язкові. З безглуздим характером, з матеріальними проблемами, а ще краще з боргами. Стрункі, розумні, освічені – повз! Про себе – забезпечений, освічений, сорок два роки, без дітей та матеріальних проблем, житло є!» Євген ще раз перечитав своє оголошення. – Так, те, що треба! – подумав він. – Я приведу в дім наречену, як і просила моя матуся! А далі сталося несподіване
Євген сидів за компʼютером і уважно друкував оголошення. «Шукаю жінку з села, як мінімум на десять років старшу, хоча б із трьома дітьми, бажано від різних чоловіків. Погані звички обов’язкові. […]
Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти зможеш тут заночувати, – спокійно мені каже син. Я промовчала, бо була дуже втомлена з дороги, адже приїхала додому у відпустку під самий Новий рік, довго стояли на кордоні, я замерзла, хотіла прийняти душ, та й їсти хотіла, тому не стала нічого говорити, хоча на душі у мене вирувала справжня буря. Сподівалася я на інший прийом, звичайно, та син мене дуже здивував
– Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти зможеш тут заночувати, – спокійно мені каже син. Я промовчала, бо була дуже втомлена з дороги, […]