Максим з сестричкою Алісою і батьками приїхали до діда з бабою в гості. Всі сіли за стіл пити чай з тортом. Бабуся Наталя хоч і була слаба, але їла без примх, розчулювалася на Алісу й Максима, і сміялася разом з усіма. – А я й забула, що в нас такі правнуки! – казала старенька. – Як добре, що ви приїхали. Діти сміялися і обіймали бабусю. Навіть дід Аркадій розм’якнув від доброї жартівливої бесіди. Йому було приємно, що вони знову сидять за столом разом, як і раніше… Коли вони поїхали додому, Максим раптом заплакав. – Мамо, що з ними? – тільки й запитав він
– Та навіщо дітям до них їхати? Твій дід зовсім слабий, він лежить і ні з ким не хоче розмовляти, – нервово говорила Ліза і складала їжу в сумку. – […]
Дмитро вирішив зробити небачений для нього вчинок. Чоловік зайшов у магазин і купив… Букет квітів своїй коханій Євгенії! Дмитро вважав, що це безглузда трата грошей. Ось телефон Євгенії він купив найдорожчий. У цьому був сенс. А квіти це таке. Ну якщо вони їй так подобаються, то хай порадіє… Дмитро прийшов додому. В квартирі було незвично тихо. Пахло печеною куркою і грибним супом. Дмитро перевірив – суп був на плиті. Курка була в духовці, майже гаряча. Але Євгенії ніде не було… Той самий подарований телефон лежав на столі. А поряд записка. Дмитро прочитав її і не одразу повірив у прочитане
У неї було просте миле обличчя, яке зникне з пам’яті вже через кілька годин, та й в іншому нічим не примітна зовнішність, хіба що волосся, яке Євгенія фарбувала в рожевий, […]
Світлано! Мама каже, що борщ треба варити смачніший. І сала в нього більше кидати, щоб він наваристим був. А ще ти мілко треш моркву і погано прасуєш мої сорочки. Світлана була засмучена, бо розуміла, що чоловік після роботи до мами забігав, адже говорив точно її словами. Вона завжди добре ставилася до матері чоловіка, коли вона далеко жила, але тепер свекруха переїхала до них ближче
Цілих 17 років Світлана жила у своєму тихому світі: Дмитро, діти, дім — все було так злагоджено, що навіть сусіди казали: «Ви як з казки якоїсь». Але, виявляється, ідеальне життя […]
– Посидь три роки у декреті серед памперсів та каструль, будеш радий втекти куди очі дивляться, а не лише на роботу, – відповіла Поліна.
Михайло дивився на дружину, яка збиралася на роботу, та дивувався. Поліно, ти ніби на свято зібралася – радісна така, щаслива! – посміхнувся він. – Посидь три роки у декреті серед […]
— Ох, гріхи мої тяжкі! – промовила Клавдія, накидаючи на велике блюдо вишитий рушник. – І адже скажуть, що я жадібна! Зачекай! Вона вибрала пару пиріжків і наздогнала хлопчиська. — На! І щоб я тебе у дворі не бачила! Свято в нас! Сиди тихенько в себе, поки мати з роботи не прийде! Зрозумів?
— Іди геть!!! Я тобі кажу – йди! Чого ти тут вештаєшся?! — Клавдія Матвіївна з гуркотом поставила на стіл під розлогою яблунею велике блюдо з гарячими пиріжками і штовхнула […]
Якось за звичкою жінка ввімкнула останній запис на реєстраторі.Підслуховувати чужі розмови не хотілося, але тепер Ольга знала, що спати спокійно не зможе, якщо не дізнається, про що там таки йшла розмова.Вона вирішила прослухати далі та розібратися, що там сталося насправді, якщо чоловік злякався і говорив про виправдання.
– Мало не попався! – говорив чоловік приглушеним голосом. – Ти уявляєш, Ольга вчора побачила, як я на зупинці висаджував Василину. Я думав, що вмить посивію, але все обійшлося. Вдалося […]
Тарасику, я ж тебе прошу, не спіши. Життя таке, що всяке буває. Оксані ж теж непросто. В неї ж двоє діток, сама з ними. – Стоп. А до чого тут Оксана? – в голосі Тараса з’явилася тривога. – Та я їй… ну… передала дачу. Місяць тому. Через нотаріуса. – Як?! – він навіть не сів, просто остовпів. – Ну ти ж сам казав: “Нам нічого не треба, аби вам добре було”. Я подумала – в тебе квартира, робота, Марічка теж заробляє. А Оксані важче. Ну, я й вирішила дачу теж їй віддати
– Та не хвилюйся ти так, Марічко, я ж казала: хату в місті – Оксані, а дачу – вам із Тарасом. І справедливо, і по совісті, – казала мати, перекладаючи […]
“Гаразд. Починай із кухні. Але це не означає, що я тебе пробачила.” – зітхнувши, відповіла Христина. Лише після розлучення у Тараса появилося бажання робити ремонт у квартирі
Христина сиділа за старим кухонним столом, тримаючи в руках чашку з охололим чаєм. За вікном лив осінній дощ, барабанячи по шибках, наче відлуння її власних думок. Квартира, колись сповнена сміху […]
Степан лежав у лікарні два тижні. Він вже відчував себе бадьоро, і мріяв про швидку виписку. Залишалося день-два, як йому пообіцяли… Зараз же, чоловік все ще стояв у лікарні в черзі по обід, і весело розглядав інших пацієнтів. Раптом його обличчя змінилося! Одна жінка, яка повільно йшла коридором, здалася Степану дуже знайомою… Настільки знайомою, що в нього аж серце защемило від неприємних спогадів. Йому дуже захотілося, щоб він помилився, але… Так, то була вона! Степан застиг від побаченого
Степан відлежався в кардіології 2 тижні. Він відчував себе досить бадьоро, і вже мріяв про швидку виписку. Залишалося день-два, як йому пообіцяв головний лікар. А зараз він все ще стояв […]
Поруч із худим Василем Ганна виглядала повною протилежністю: якась вона пухка, пишна, чи що. Її мати, зітхнувши й перехрестившись, сказала, що іншого й годі чекати. А щоб не вікувати одній, краще вже за Василя — він чоловік добрий. А діти… діти виростуть
— Що, знову Нюра ганяє своїх? — донеслося з-за рогу. — Та які ж вони «свої»? Ясно, що чужі, вдалися в батьків! Чуєш, як кричить на все село? — перемовлялися […]