– Ганно, ти кого всім цим годувати збираєшся? – засміявся Віктор, побачивши скільки дружина приготувала їжі. – Слухай, тут таке діло… Увечері до нас гості прийдуть, – повідомила Ганна. – Ну якщо вже домовилася, куди діватися, – погодився Віктор. В четвертій годині дня у двері подзвонили, на порозі стояли родичі Ганни. Віктор з дружиною зустріли їх, посадили за стіл, поїли, поспілкувалися. Ближче вечора, Ганна почала збирати зі столу, Віктор вирішив їй допомогти. Чоловік відніс порожні тарілки на кухню і вирішив забрати свій телефон з зарядки у спальні. Віктор відкрив двері у спальню і застиг від побаченого
Віктор увійшов на кухню і засміявся: – Аня, ти кого всім цим годувати збираєшся? Збиралися ж удвох посидіти з тобою ввечері. – Слухай, тут таке діло… Бондаренки ввечері приїдуть. Я […]
Олексій прийшов до своєї коханої Олени. Він відкрив двері своїм ключем і привітався з бабою Марією, яка жила в Олени на квартирі. – Ти хто? – похмуро спитала старенька. – Я – Олексій. Я Олену тут зачекаю. Вона мені про вас розповідала. А вона хіба про мене ні? – Та багато тут вас ходить, – раптом сказала жінка. – Олексії, Василі, Олеги… Не будинок, а прохідний двір! – Які ще Василі? – не зрозумів Олексій. – Та багато тут всякого народу буває. Оленка мужиків водить і водить. Це вона перед тобою може правильна така… Олексій очі вирячив від почутого
– Бабусю, що ж ви тут сидите? – запитала Олена в старенької, яка сиділа на лавці біля дитячого майданчика. – Пізно вже, майже ніч, йдіть додому. – А мені йти […]
Зінаїда Іванівна варила борщ, коли до неї в гості забігла внучка. – Ой, Тамарочко, привіт, – усміхнулася бабуся, побачивши на порозі внучку. – Заходь. Тамара зайшла на кухню. – У мене борщик вже готовий. Обідати будеш? – запропонувала Зіна. – Бабусю, я до тебе по справі прийшла, – раптом сказала Тамара. – Щось сталося? – захвилювалася бабуся. – Ось, підпиши це! – сказала внучка і дістала з сумки якусь папку з документами. Зінаїда Іванівна відкрила папку, переглянула бумаги і застигла від побаченого. – Так вже.., не чекала я такого від рідної внучки, – тілький й сказала жінка зі сльозами на очах
– Бабуся, я тобі покупця знайшла на дачу! – радісно повідомила Тамара прямо з порога. – А з чого ти взяла, що я зібралася продавати дачу? – здивувалася Зінаїда Іванівна. […]
– Наталю, у тебе солі немає? – гукнула сусідка Віра, зайшовши у квартиру. Потім побачивши, що Наталка сидить на дивані і плаче, насторожилася. – У вас щось сталося? – Сталося… – ще голосніше заплакала Наталя. – Ох, сталося… – А де твій чоловік? Де Василь? – запитала Віра. – Немає його вже, – схлипнула Наталка. – Господи! Невже? – Віра сплеснула руками, потім схаменулась. – Раз Василя не стало, у мене для тебе дещо є. Віра вибігла з квартири, і повернулася, із конвертом у руці. – Ось, – простягла вона конверт Наталі. Натяля взяла конверт, відкрила його, прочитала лист і застигла від прочитаного
Коли Василь прийшов з роботи, Наталя була вже вся на взводі. Дочекалася, коли чоловік змінить черевики на домашні тапки, і повільно вийняла з кишені фартуха знайомий Василеві пухкий конверт. – […]
Аркадій прийшов додому пізно. – Привіт, коханий! – вискочила назустріч чоловіку його дружина Наталка. – Сідай вечеряти, я тут гречку зварила і мʼясця з цибулькою і сметанкою потушкувала… Аркадій сів за стіл, як раптом задзвенів його телефон. Дзвонила його колишня дружина Надія. – Ти зовсім перестав донькою цікавитися! – почала вона в слухавку. – У мене на роботі проблеми, чоловіка у відрядження відправили, а тобі хоч би що! Хоч на вихідні Світланку візьми, і позаймався з донькою, батько називається! Аркадій застиг від почутого. Наталя дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається
– Наталя, ти щось якась дивна останнім часом? – подруга наздогнала Наталю в коридорі фірми. – Ти ж ніби тільки з відпустки, а вигляд у тебе втомлений. – І не […]
Ніна з Павлом вирішили одружитися. Весілля було в самому розпалі. Наречений кудись вийшов, а Ніна, користуючись його відсутністю, вирішила піти підправити собі макіяж. Дівчина зайшла в туалет і зрозуміла, що вона там не одна. З однієї кабінки чулися якісь звуки… Ніна напудрила носик, підфарбувала губи і вже хотіла було виходити, як раптом з кабінки вийшла її подруга Аліна. Вона почервоніла, а її довге волосся трохи розтріпалося і сплуталося… Побачивши Ніну, Аліна чомусь застигла. Ніна глянула хто вийшов слідом за подругою й очам своїм не повірила
– Бачу, що заміж скоро вийдеш… Тільки от не принесе тобі твоє заміжжя щастя… – Як це?! – Брехню бачу, сварки бачу, розлучення бачу… Не твоя це людина, не твоя… […]
– Може, розкажеш мамі про трикімнатну квартиру на Січових стрільців? Ірина Миколаївна різко обернулася до дочки: – Яку ще квартиру, Свєта? – Це не те, що ти думаєш, мамо
– Все, що я заробила до шлюбу, не стосується вашого сина, Ірино Миколаївно! – впевнено сказала невістка. – Оленко, але ти зрозумій, сім’я – це ж спільне все має бути, […]
Іване, обов’язково пройди до дзеркала і подивися на себе! – сказала я до сина, коли той повернувся за мить після того, як вийшов з квартири, бо забув якусь папку. Син може й не вірить цьому, але наші предки за цим стежили, і я стараюся дотримуватись традицій. Вже не раз таке було, коли чоловік чи онуки проігнорують моє прохання, і завжди якась халепа з ними станеться. Але цього разу халепа сталася зі мною
– Іване, обов’язково пройди до дзеркала і подивися на себе! – сказала я до сина, коли той повернувся за мить після того, як вийшов з квартири, бо забув якусь папку. […]
— В сенсі, Галино Петрівно, ми вам повинні заплатити 15 тисяч гривень? — перепитала я, дивлячись на свекруху так, наче вона щойно прилетіла з іншої планети. А мама чоловіка навпаки дивилася на мене, ніби сказала щось абсолютно нормальне. — Ну, а що ти хотіла, Оленко? — відповіла вона, злегка знизавши плечима. — Твої діти прибули, у мене всі свята. Годувати їх — це не безкоштовна справа. Я ж навіть не вимагаю грошей за подарунки. Подарунки я вже купила на свої
— В сенсі, Галино Петрівно, ми вам повинні заплатити 15 тисяч гривень? — перепитала я, дивлячись на свекруху так, наче вона щойно прилетіла з іншої планети. А мама чоловіка навпаки […]
Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без натяку на те, що паркан маю полагодити я. Я і сама бачу, що ситуація неприємна, але що я сама можу зробити? Неприємно мені стало після нагадування сусідки, тому я взяла телефон і набрала доньку. Дочці моїй ніколи не подобалося те, що я її чоловіка про щось прошу, бо вона вважає, що у мене є син, і саме він має мені допомагати
– Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без натяку на […]