Чесно вам кажу, я колись таки впаду в нерви і вискажу Валі все, що про неї думаю. Просто минулими вихідними невістка вивела мене з рівноваги. Ледь переступивши поріг вона викинула мій чай у смітник, бо він “пакетиками”, а це шкідливо. Потім пішли в рух пательні, а на закінчення, ще й я винувата. Я вже сказала сину, якщо його дружина не перестане в моїй квартирі поводитись, як в себе дома, я їх бачити в себе не бажаю
– Мамо, чай будеш? – Олексій зайшов на кухню, обіймаючи мене однією рукою, а в другій тримав пакунок з печивом. – Валентина принесла трав’яний, каже, він корисніший. Я глянула на […]
Мама Дмитра думала, що зможе нагодувати і випрати його штани краще, ніж його дівчина. Її не зупинила навіть заміна замків
Дмитро був дорослим чоловіком, йому було вже тридцять, і він давно мав свою квартиру, працював, міг самостійно подбати про себе. Проте для його матері, Ганни Михайлівни, він залишався тим маленьким […]
Минуло вже більше години, а нареченого все не було. Анна почала хвилюватися й вирішила зателефонувати йому. Однак у відповідь почула лише довгі гудки. Це її насторожило ще більше. Гості теж почали нервувати, перемовляючись між собою. Хтось поглядав на годинник, інші виходили на вулицю, сподіваючись побачити хоча б його машину. Анна ходила туди-сюди біля входу до РАЦСу, не знаходячи собі місця. Раптом її погляд зупинився на чоловікові, який стояв трохи осторонь. Він стояв неподалік, сховавшись у тіні дерева. Анна примружилася, намагаючись роздивитися обличчя незнайомця. Чоловік виглядав стривоженим, а його постать здавалася знайомою. У серці Анни прокинулося тривожне передчуття. “Що він тут робить? І чому не підходить?” – промайнуло в голові. Не гаючи часу, вона вирішила підійти ближче, щоб з’ясувати, хто це і чому він тут.
Вже за кілька хвилин мав відбутися розпис у РАЦСі, а Анна все ще стояла перед дзеркалом, милуючись своїм відображенням. У білій скромній сукні вона виглядала просто чарівно. Ніжний макіяж підкреслював […]
Усі сиділи за столом, насолоджуючись обідом, коли раптом маленький Ваня вирішив розкрити страшний секрет батька. Хлопчик виглядав серйозним і загадковим, привертаючи увагу всіх присутніх. – Я знаю один секрет! – урочисто заявив Ваня, піднімаючи палець вгору. Зацікавлені погляди дорослих одразу звернулися до нього. – Що за секрет, Ваню? – запитала мама, посміхаючись, хоча легка тривога вже пробігла в її очах. – Тато завжди каже, що не їсть солодке, бо це шкідливо, – почав хлопчик, – але я бачив, як він ховає шоколад під подушкою! За столом запанувала тиша, яку швидко змінив сміх. Усі почали жартувати над викриттям, а батько почервонів і спробував виправдатися: – Ну, це ж просто для енергії… – Тепер зрозуміло, чому твої “запаси” так швидко зникають, – жартівливо зауважила мама. Ваня задоволено усміхнувся, радіючи, що зміг викрити батькову таємницю й розвеселити всіх.
На схилі років Поліна опинилася в непростій ситуації. Свого житла вона не мала, оскільки продала квартиру, щоб допомогти доньці та її родині. Вона переїхала жити до доньки Каті та її […]
Інна Семенівна повільно прикрашала маленьку ялинку. Готувати багато самотня жінка не стала – зробила лише простий салат і зварила трохи картоплі. “Куди ж мені одній стільки їжі?” – подумала вона. У будинку було тихо, лише годинник на стіні мірно відбивав секунди. Село, де жила Інна Семенівна, хоч і було досить велике, мало чим відрізнялося від інших. Тут були і магазин, і школа, але на вулицях панувала тиша. Машини проїжджали рідко, а ближче до вечора зникали зовсім – усі місцеві ховалися в своїх будинках, готуючись до свята. Коли жінка раптом почула звук двигуна, вона аж здивувалася. “Хто це міг бути в такий час?” – подумала вона, встаючи зі стільця. Звук наближався, і за кілька хвилин стало зрозуміло, що машина зупинилася… біля її двору. Інна Семенівна поспіхом підійшла до вікна, відхилила фіранку й застигла, не вірячи своїм очам. – Господи… – лише й змогла прошепотіти жінка, прикладаючи руку до серця. За вікном вона побачила знайоме обличчя, яке давно не сподівалася побачити.
Восени Інна Семенівна втратила чоловіка. Віктор Володимирович довго хворів, лежав у лікарні. Родина – дружина, діти та онуки – сподівалися, що він одужає, адже все життя він був сильним і […]
Іра зварила суп для сватів і з радістю нагодувала їх обідом. Вони хвалили її страву, дякували й говорили, що все було дуже смачно. Після їхнього відходу жінка вирішила й сама спробувати, адже за столом їй не вдалося. Набравши собі тарілку, Іра сіла за стіл, взяла ложку, скуштувала суп і… застигла. Смак був несподівано дивним – він виявився пересоленим! – Як же так? – розгублено подумала вона. Іра з недовірою знову скуштувала суп, але нічого не змінилося. Він був явно пересолений. – Як вони могли це їсти й ще й хвалити? – промовила вона сама до себе, дивуючись терплячості сватів. Цей випадок змусив Іру посміхнутися, але вона вирішила, що наступного разу обов’язково ретельно перевірятиме смак страви перед тим, як подавати її гостям.
– Не можна йому зараз одружуватися! Я категорично проти, ще рано створювати сім’ю. Одружиться – і все закине! – обурено вигукнула Іра. – Йому вже двадцять дев’ять років, – спокійно […]
Віктор Володимирович нещодавно одружився з молодою дружиною Оленою. Його мати, Марія Антонівна, дізнавшись про це, вирішила негайно відвідати новоспечених молодят. – Я мушу сама подивитися, що це за невістка у нас з’явилася! – рішуче заявила вона. Приїзд матері став для Віктора Володимировича доволі неприємним сюрпризом. Він добре знав, що Марія Антонівна не схвалює ані його нового шлюбу, ані сварки, які через це виникли з його дітьми. І справді, не встигла вона увійти до оселі, як одразу сказала: – Помирися з дітьми негайно! Проте це було не так просто. На ранок Марія Антонівна помітила, що її капці зникли з-під ліжка. Вона обурено почала шукати їх, аж раптом Олена покликала її та Віктора Володимировича на кухню. – Ходімо, я вам щось покажу, – сказала молода дружина, ледь стримуючи усмішку. Підійшовши до морозилки, Олена відкрила дверцята й вказала на її вміст. Там, поміж пачкою заморожених котлет і риби, лежали ті самі капці. У цей момент Марія Антонівна все зрозуміла.
Віктор Володимирович нещодавно одружився на молодій жінці на ім’я Олена. Його новий шлюб викликав чимало хвилювань у родині. – Останнє кохання чоловіка – завжди найсильніше, – розчулено сказав Віктор Володимирович. […]
Я не знаю, на що образилась моя кума Настя, але, ну, вибачте, в неї шестеро дітей. Я їй сказала на новорічні свята, щоб вона більше їх всіх одночасно до мене не брала. Ну от просто не брала, і все. Нехай приходить із трьома, а інших нехай залишає вдома — із чоловіком, з бабусею, з нянею, в неї ж є така можливість. Але ні, вона бере їх усіх шістьох, і я просто втомилася від того хаосу, який вони створюють у мене вдома
Я не знаю, на що образилась моя кума Настя, але, ну, вибачте, в неї шестеро дітей. Я їй сказала на новорічні свята, щоб вона більше їх всіх одночасно до мене […]
Людмила Іванівна повернулася з довгого відрядження і зустріла в квартирі чужу молоду дівчину. За вечір спілкування полюбила її як доньку, а вранці дівчина прокинулась, на столі був уже приготовлений сніданок і лист від Людмили Іванівни
Людмила Іванівна важко вивела свою валізу через двері поїзда. Відрядження виявилось довгим і виснажливим. Вона їхала додому втомлена, але щаслива, що нарешті повертається. Всі ці місяці, які вона провела в […]
Нам з чоловіком по 55 років, і я збираюся на днях подавати на розлучення. Не можу вже. Це через його маму. Галині Степанівні 84, і він забрав її до нас. Уже два місяці його мама живе з нами. Щодня я бачу, як він миє мамі ноги. Луска для неї насіння. Ліпить для неї з вечора вареники вручну, щоб вона вранці собі зварила
Нам з чоловіком по 55 років, і я збираюся на днях подавати на розлучення. Не можу вже. Це через його маму. Галині Степанівні 84, і він забрав її до нас. […]