— Навіщо ти до неї ходиш? – з порога кричала Оля, варто було тільки Любові Михайлівні вийти від старої. – Вона ж страшна! Вона їсть дітей! Вона і тебе з’їсть! Вона страшна! Літня жінка впевнено хапала онуку за руку і, не кажучи ні слова, заводила до приміщення. І тільки потім починала розмову. — Олечко! Не кажи дурниць, – м’яко вимовляла Любов Михайлівна, дивлячись онучці прямо в очі. – Не можна судити людину, не знаючи про її життя. — А я знаю! – з викликом відповідала дівчинка. – Усі кажуть, що баба Вірка погана! Усі! З нею ніхто не дружить, одна ти до неї ходиш! А я боюся, що вона тебе з’їсть
Баба Віра жила самотньо. Людей цуралася, гостей не приймала, із сусідами не зналася. Її кімнатка з єдиним, злегка похиленим вікном знаходилася в найдальшому кутку типового одеського дворика. Двері в убоге […]
— Куди їдеш? — Додому, до батьків на свята. Я сам з Варварівки. Вчуся в столиці. Ось на канікули, потім сесія. — Готуватися будеш після свят? — Ага, треба…. А далі пішла розповідь про шкідливість викладачів, про те, як напружують вони нещасних студентів, як важко стало зараз на сесіях таким ось простим безгрошовим хлопчакам
Андрій стояв на зупинці, чекаючи на хоч якийсь транспорт у напрямку будинку. Нарешті їх відпустили. До нового року залишалося три дні. Зараз не новий рік, а очікувана сесія займала всі […]
Ставши вдівцем, Сергій привів до свого дому нову дружину Галину, але незабаром зрозумів, що її справжні наміри стосувалися не його, а його будинку.
Костя, залишившись у місті, вирішив скористатися можливістю, поки його дружина Олена була на дачі. Він був переконаний, що його маленькі пригоди з незнайомкою залишаться таємницею, адже, на його думку, він […]
Повертаючись із магазину, Наталя відчула себе недобре й присіла на лавочку відпочити, але раптом почула знайомий чоловічий голос — Івана, зустріти якого в цьому місці вона точно не очікувала.
Пенсію бабуся Наталя отримувала справно, і цих грошей їй би вистачало на все необхідне, якби не дочка. Через постійні борги світло в квартирі давно відключили, холодильник не працював, а про […]
– Діду, що ти тут теревениш зі всіма? Мама взагалі знає, де ти і з ким ти?, – сказала онучка Богдана з таким виразом обличчям, ніби щойно пів лимона відкусила. Мені так стало його шкода. Я вирішила втрутитися, бо це не по-людськи. Він віддав сину, невістці і онучці все що мав, лиш би ті жили в місті, а вони навіть за одним столом з дідом сидіти не хочуть. – Я вже в такому віці, що дітям тільки на заваді!
– Діду, що ти тут теревениш зі всіма? Мама взагалі знає, де ти і з ким ти?, – сказала онучка Богдана з таким виразом обличчям, ніби щойно пів лимона відкусила. […]
Не розумію, чому ти не можеш приїхати на зимові свята додому? – здивовано запитав Олексій по телефону, коли Наталя йому сказала, що цей Новий рік проведе в Іспанії разом з Ольгою, вони домовилися поїхати в Мадрид разом. Та чоловік не зрозумів цього вчинку Наталі, він навіть образився, що в таке свято дружини не буде поряд. “Вибач, що я тобі це кажу, але твій чоловік не за тобою, а за твоїми борщами по буднях і Олів’є по святах він скучив. Якби він навчився вчасно це цінувати, то не отримав би того, що зараз має” – сказала Оля
“Не розумію, навіщо вся ця суєта? Для чого щороку прикрашати ялинку?” – так завжди говорив чоловік Наталі, який перед новорічними святами завжди псував їй настрій тим, що не хотів вдома […]
— Яка ти в нас, матусю… – одного разу сказала їй донька Марина. — Яка? Що таке? – запитала Ліда. — Людино-людина… Най-най хороша і добра… – донька обійняла матір і поцілувала. — А мені особливо радісно чути ці слова від тебе, донечко. І я вас усіх люблю
Лідія готувалася до виходу на пенсію. Вона раділа майбутньому незалежному життю: скоро, буквально за півроку, у неї буде багато вільного часу, вона вже планувала поїздки і почала робити ремонт у […]
– Тату, ти де? – Відразу відповідаю. Думаю, що я заслужив на щастя не бачити твою маму до кінця своїх днів.
– Ларисо! – Мама була в істериці, – приїжджай! Терміново! – Що знову сталося? – Запитала Лариса крізь сон. – Знову?! І це кажеш ти?! Я тут божеволію, а вона […]
Олег завжди, приїжджаючи в гості до родичів, привозив із собою великі сумки з продуктами. Він звик радувати їх різними смаколиками, тому це стало для нього своєрідною традицією. Але одного разу Олег вирішив нічого не купувати. Йому захотілося перевірити, як родичі сприймуть його візит без звичних гостинців. Він думав, що це не стане проблемою, адже головне – увага та спілкування. Проте реакція родичів виявилася зовсім несподіваною. Замість теплих привітань і щирих розмов, Олег побачив розчарування на їхніх обличчях. Атмосфера стала напруженою, а натяки на “порожні руки” змусили його відчути себе незручно. Цей досвід змусив Олега замислитися над тим, наскільки його подарунки важливі для родичів і чи цінують вони його самого без додаткових «сумок».
У родині їх було троє: Олег, його молодша сестра Олена та брат Стьопа. Коли Олег вступив до інституту, Стьопа пішов в училище, а Олена відразу після школи вийшла заміж і […]
Баба Маня сиділа за столом і в’язала теплі шкарпетки. У паспорті її звали Мариною, але в селі всі, скільки себе пам’ятала, називали її лише Маня. Чому так – вона й сама вже не знала, але давно звикла. Раптом у хату хтось зайшов. Баба Маня здивовано підвела голову й застигла, ледь не впустивши спиці з рук. Перед нею стояв справжнісінький… Миколай! Він був саме таким, як у книжках для дітей: висока фігура, хутряний комір, біла борода, яскраво-червона шапка у вигляді ковпака. Але найбільше вразило те, як він її назвав: – Доброго дня, внучко, Маню! – гукнув він із усмішкою. – Чи пустиш гостей до своєї затишної хати? Баба Маня ошелешено застигла.
Баба Маня сиділа за столом і в’язала теплі шкарпетки. У паспорті її звали Марина, але в селі всі здавна називали її лише Манею. Чому саме так, вона вже й не […]