Богдан же прийшов на все готове та хоче, щоб я його прописала у квартирі
Ми з Богданом прожили у шлюбі 12 років, але зараз він вирішив розлучитися зі мною лише тому, що я відмовилася прописати його у своїй квартирі. Ми живемо у квартирі, яку […]
Віра Іванівна зібралася посмажити картоплі на вечерю. Жінка відкрила кухонну шафку, щоб взяти олію, але її там не було. – І де ж вона? Я ж тільки вчора цілу пляшку купила! – дивувалася жінка. Віра Іванівна обнишпорила всю кухню, але олії ніде не було. – Олено, ти не бачила, де олія? – запитала вона у невістки, зайшовши до неї в кімнату. – А я її викинула, – поплескала очима Олена. – Ви подивіться в холодильник, я багато чого викинула! – Як викинула? Навіщо? – Віра Іванівна здивовано дивилася на невістку, не розуміючи, що відбувається
Коли Михайло сказав батькам, що хоче познайомити їх зі своєю дівчиною, вони зраділи. Мама Віра Іванівна та тато Михайла Олег Ігорович були з тих, хто розумів, що сина колись доведеться […]
Поліна повернулася додому раніше ніж зазвичай. Жінка припаркувала автомобіль біля свого будинку, дістала ключі, зайшла у під’їзд. В підʼїзді пахло свіжою випічкою. – Знову сусідка, тітка Зіна пече пироги, – усміхнулася Поліна. Жінка швидко піднялася на свій поверх, тихенько відчинила двері квартири і застигла. З кімнати долинали гучні голоси та сміх. Чоловічий сміх. – А це ще що таке? Григорій в цей час ще на роботі! – здивувалася жінка. – Невже хтось чужий пробрався?! Поліна навшпиньки підійшла до прочинених дверей кімнати, заглянула всередину і…застигла від побаченої картини
— Поліно, ти знову перекладаєш свої обов’язки на мене? — Григорій навіть не відволікся від екрана комп’ютера, продовжуючи клацати мишкою. — Григорій, це лише хвилин на сорок. Мені правда треба […]
– Видно сталося щось! Може хлопець покинув? Хто його знає. Тому й назвалася так, мовляв, любов пройшла і тепер ось, не любима – Любов Нелюбимова. Ох дівки, дівки, короткий вік дівочий
– Мамочки, прокидаємося, зараз дітки снідати прибудуть, встаємо, встаємо. – Мамочка, встаємо! Жінка на ліжку не ворухнулася. Марина дивилася на неї зі страхом, бо та, як її привезли, відвернулася до […]
Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх рідних онуків? – картає мене донька. – Чужих дітей не буває, Світлано, і я тобі про це вже не один раз говорила, – кажу. – А Сергійко нам як рідний, він Миколу нашого татом називає, той його сином, а отже, я – бабуся, а ти – тітка. Та моя дочка не слухає мене, вона вважає, що я маю про рідних онуків дбати, тобто про її дітей
– Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх рідних онуків? – картає мене донька. – Чужих дітей не […]
Але ж і вперта ти, Катерино. Донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, – картала Катерину сусідка, намагаючись її напоумити ще, поки не пізно. – Багато ти розумієш, Ганно. Добре тобі збоку поради давати. А я не хочу бачити цього зрадника на весіллі у Христинки. Та й дочка теж такої думки, – відмахнулася Катерина. – Ну тоді ви обидві не праві. Мирослав – хороший батько, він виявив ініціативу прийти на весілля, тож я не розумію, в чому проблема? – сусідка з усіх сил старалася переконати Катерину не робити помилки
– Але ж і вперта ти, Катерино. Мирослав тобі зрадив, а донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, – картала Катерину […]
Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що маю тепер робити. Ситуація вийшла не з найкращих. Моя дочка продала квартиру, бо знайшлися покупці, які готові були нормально за неї заплатити, і сподівалася, що я приїду додому з грошима, додам їй необхідну суму, і вона швиденько купить собі нове більше житло
– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені […]
– Тоді забирай свого синочка, Максиме, і котіться з ним разом із моєї квартири! А якщо з’явитесь на моєму порозі – вас іншою житлоплощею забезпечать швидко
– Так різноманітності захотілося! Ми ж з тобою постійно, скільки разом живемо, тільки вдома сидимо, і вдома все відзначаємо! – якось неохоче пояснив він своїй співмешканкі. Таня майже одразу зрозуміла, […]
Я продав колекцію антикваріату, яку мені довірили батьки. – Пам’ятай, Володю, – сказав одного дня тато, – ці речі для нас – не просто майно. Це символ нашої родини, нашої праці. Колись вони допоможуть тобі, якщо буде скрута. – Я не думав, що ця скрута настане так швидко
— Я продав її, — сказав я дружині, дивлячись у підлогу. — Що ти продав? — Маруся відклала чашку чаю і подивилася на мене широко розплющеними очима. Я мовчав, відчуваючи, […]
Мій чоловік чітко сказав своїй мамі, що більше не буде давати їй грошей, і попросив не розраховувати на нашу підтримку в її старості!
Ми з чоловіком жили в моїй квартирі, яку ще давно придбали для мене батьки, коли я навчалася. Зараз вони живуть скромно, і такого достатку, як раніше, вже не мають. Однак […]