Мати чоловіків міняла як рукавички, що не рік, то новий вітчим. Дітей наробила трьох від різних, обидва – молодші за Наталку. Я в них була один раз і жахнулася просто: невже люди зараз можуть так жити? Шпалери обірвані, обмальовані, скрізь бруд і пилюка. Усе розумію: можна жити бідно, але дві дорослі жінки у двокімнатній квартирі не можуть порядок навести? Це як узагалі
— Я цю Наталю відразу терпіти не могла. Висла вона на нашому синові, проходу йому не давала, – каже Ірина Едуардівна. – І взяла-таки змором – сповістила, що чекає дитину. […]
– Олю, ти хоч тими жабами і вічними маятниками з ніг до голови обложися, все рівно, як не підіймеш п’яту точку і не підеш кудись працювати, багатою не станеш, – сказала я дочці, яка вкотре за наші з батьком гроші купила якусь статуетку, яка, ніби-то, приносить фінансовий успіх. – Мамо, якщо ти в це не віриш, то хоч мені не мішай, – відповіла мені Оля, яка у свої 27 років ще ніде не працювала. Вона, бачте, чекає, що робота, а точніше гроші, самі на неї впадуть і добре б було, щоб зразу мішок і з доларами чи євро
– Олю, ти хоч тими жабами і вічними маятниками з ніг до голови обложися, все рівно, як не підіймеш п’яту точку і не підеш кудись працювати, багатою не станеш, – […]
– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене така перспектива не влаштовує. Іди до батьків!
– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене […]
— Ти ж міська. От і поїдемо в місто. — Якщо дитячий будинок у місті, то звісно міська. Я ж не пам’ятаю. Мала була. А мама як? Це ж твоя мама, їй уже допомога потрібна. Та й ми як у місті з трьома дітьми? – Валя навіть сльози крадькома змахнула. — Усе! Не обговорюється. А ти приведи себе до ладу. Страшно дивитися. Шкіра та кістки. М’яса не наросло. Валя з Вірою жили дружно. Віра, пам’ятаючи себе в молодості, жаліла її. А вже онуки коли пішли, то й зовсім стала оберігати
Іван привіз наречену Валентину до свого села, до батьківської хати. Мати зраділа, у тридцять із гаком років син нарешті вирішив одружитися. Нагулявся. Приїхав. Допомога їй буде на старості років. Дім […]
Коли ми з Петром вже планували весілля, мама запросила нас на вечерю, щоб познайомитись ближче та обговорити наше майбутнє. Але такого прийому я ніяк не могла чекати.
Ми з Петром були разом уже три роки, і наші стосунки були засновані на любові та взаємній повазі. Друзі часто заздрили нашому зв’язку. Коли Петро зробив мені пропозицію, моя мама […]
— Ой, Олю, а я й не бачу. Як там у Сергія справи? Як здоров’я, як загалом? — Терпимо, хоч і важко зараз, особливо з грошима, – відповіла Ольга і запитала, своєю чергою, що ж Діма братові не дзвонить і не відповідає, підтримав би… — Підтримав би? – раптом єхидно протягнула дружина брата. – Ви до нас опустилися, підтримка потрібна була, треба ж? А я ось що скажу: не все вам панувати і з панського плеча нам кидати свої недоїдки! Є справедливість на світі, тепер ви – як усі! А то надто жирно жили! Діма не дзвонить? А тому що Діма пам’ятає, як кричав на нього твій Сергій, як подачки нам пхав. Що, грошей не стало вистачати? Поживи тепер нашим життям
— За язик я її не тягнула, сама мені запитання поставила про те, як зараз у Сергія справи йдуть, ну я і відповіла, без якоїсь поганої думки, зрозуміло, такого відгуку […]
У суботу, приїхавши до батька в село без попередження, я застала дивовижну картину: на дворі мамині троянди доглядала незнайома жінка.
У суботу, приїхавши до батька в село без попередження, я застала дивовижну картину: на дворі мамині троянди доглядала незнайома жінка, яка явно нервувала при моїй появі. Батько, вийшовши з дому, […]
Коли син вирішив одружитися на бі дній Алісі, я була проти. Але тоді я не знала які сюpпризи приготувала для нас доля
Ми завжди жили в достатку і ніколи собі ні в чому не відмовляли. Син у мене відучився на лікаря, пішов по стопах покійного батька. Для сина я завжди шукала невістку […]
– Геть звідси! Всі геть! – Наталя обернулася до бригадира. – Даю вам пів години на згортання робіт! Інакше викликаю поліцію! – Це моя ділянка! І лише я вирішую, що тут буде! – Обурено промовила невістка
Наталя повільно брела по стежці, роздивляючись сімейні фотографії на телефоні. Батько посміхався, та обіймав маму на фоні яблунь. Ці дерева вони посадили тридцять років тому, коли отримали ділянку. Тепер батьків […]
У Жанни був ювілей, зібралися рідні, друзі, колеги. Всі вітали ювілярку, дарували подарунки. Свято було в самому розпалі. – Шановні гості! У нас із вами є ще дещо! Кульмінація вечора! Зустрічайте! Подарунок для ювілярки від її чоловіка! – оголосив ведучий. Всі гості повернули голови у бік сцени. Офіціанти вкотили до зали величезну коробку. До коробки підійшов чоловік Жанни. Славко зняв з коробки кришку і всі присутні ахнули від побаченого. – І це твій сюрприз? Та ти зіпсував мені свято! – тільки й сказала Жанна, розгублено дивлячись на Славка
— Не плануй сьогодні на вечір нічого, — сказав Славко, зателефонувавши до Алли. — Звичайно, коханий! А куди ми підемо? У ресторан? Чи, може, замовимо їжу додому, а потім прогуляємось […]