Мій рідний брат одружився по зальоту на дівчині з села. І тут сталося те, чого ні, я ні батьки, не чекали …
Мій рідний брат одружився по зальоту на дівчині з села. І тут сталося те, чого ні, я ні батьки, не чекали …Мій рідний брат одружився по зальоту на дівчині з […]
— Я в цій квартирі жити не буду, я її продам, — повторила Поліна, обводячи поглядом стіни, оздоблені давніми світлинами. — Куплю нову, як у нас, мамо, у нас і під’їзд зовсім інший, і ліфти, і вікна. А в цій квартирі старістю тхне, вона вся затхла, тут дихати нічим
Марина стояла посеред просторої вітальні і не вірила власним вухам. Поліна, її донечка від першого шлюбу, з такою діловитістю розмірковувала про продаж бабусиної квартири, немов йшлося про стару, геть непотрібну […]
Свекруха стиснула губи: — Ох, пошкодуєш ти ще… Запам’ятай мої слова. Коли платежі зовсім задушать, коли копійки рахувати будете… — Значить, будемо рахувати, — знизала плечима Ірина. — Це краще, ніж потім лікті кусати…
— Ні, Олексій, давай навіть не будемо це обговорювати, — Ірина втомлено провела рукою по обличчю, дивлячись на зростаючі стовпчики цифр у квитанціях. Чоловік помітно занервував, крутячи в руках чашку […]
-Навіщо ти прийшла? Не треба витрачати на мене свій час! Ну що це таке! Це тобі хтось сказав, що я заслабла?! Ой… Та не ходи ти до мене, не треба! – навіть не привітавшись почала свекруха
Марія зайшла до колишньої свекрухи в гості. Вона подзвонила в двері. Та у відповідь тиша. Марія відкрила своїм ключем двері і зайшла в кімнату. -Навіщо ти прийшла? Не треба витрачати […]
А Аня продовжувала відчувати себе сторонньою у його житті. Вона була йому зручною опорою. Тихою, яка розуміє, на якій можна заощадити. Ну, хто ж співатиме дифірамби такій? Вона раптом зрозуміла, що далі мовчати не можна. Чим більше вона терпітиме, тим більше чоловік їздитиме на ній. І Аня вже знала, що вона робитиме.
– Ага… Мамі – парфуми, сестрі – гриль, навіть племінниці тераріум. А мені – дулю з маслом? – Ну ти ж своя. Ти зрозумієш… – промимрив Костя, намагаючись не зустрічатися […]
Ясність така — поки жива, все моє. А там буде видно. Ви молоді, ще своє наживете. А я на восьмому десятку тільки й маю, що квартиру та дачу. І ту вже почали ділити
— Подивіться, яка затишна ділянка! Шість соток, але так грамотно використані. А ці яблуні, напевно, ще від колишніх господарів залишилися? Наталя завмерла на ґанку з мискою антонівки. Через незачинену хвіртку […]
На свято я подарувала мамі красиву білу кофтинку, мені вона сподобалася, я подумала, що мамі вона буде дуже личити. – Дякую, – сказала мама і сховала її в шафу. – Одягнеш її на Новий рік? – Ні, навіщо? Ще заляпаю. Хай буде на потім, коли поїду кудись. Мамі вона очевидно не сподобалась… Вона любила яскраві кричущі кольори. А може навпаки, дуже сподобалась… До тієї новорічної блузки я також подарувала шарфи, думала, що подарувала мамі трохи молодості, але вона сховала молодість на потім. В принципі, все її покоління так поступало – відклало молодість на старість, на потім. Все найкраще – на потім
У мами в серванті було багато красивого посуду з кришталю і порцеляни. Салатниці, фруктовниці, оселедниці, супниці. Набір з 12-ти тарілок, чайний сервіз. Мама все це купила ще за радянських часів, […]
— Що ти робиш?! — обурився чоловік, побачивши це. — Як ти смієш хапати мої речі? — Забирайся геть з моєї квартири! – Наголосивши на слові «моєї», гримнула Ольга. — Геть звідси! – Ах ти, змія…
Ольга летіла додому, немов на крилах. – Нарешті! Це сталося! Це відбулося! – раділа жінка, сміючись, як дитина, якій подарували омріяну іграшку. – Ця розмова відбулася. Мій керівник – просто […]
– Геть! Геть жени негідника, – Інна Михайлівна, хапаючись за серце, вигукувала дочці в телефонну трубку, – щоб ноги цього, зрадника, не було в твоєму будинку. Ти ще знайдеш того, хто цінуватиме тебе, моя зірочка
– Геть! Геть жени негідника, – Інна Михайлівна, хапаючись за серце, вигукувала дочці в телефонну трубку, – щоб ноги цього, зрадника, не було в твоєму будинку. Ти ще знайдеш того, […]
– Що сталося? – Прокричала Олена. – За десять днів ти приходила кілька разів? На бідолашного кота без сліз не глянеш, на їжу накинувся, як навіжений! – Ти сама їла щодня, а йому доводилося терпіти по кілька днів, поки ти зволиш прийти і погодувати! Нічого було з’їдати все одразу, – з єхидством промовила сестра
– Не можна дарувати собаку просто так! Це тварина, а не іграшка! – Сказав Ігор на підвищених тонах. – Ну вона ж так хоче цуценя! Не розумію, чому ти став […]