– Міро, це що? Я дивилася на той буряк, на цю пекінку, які у всій красі красувалися на столі. А потім перевела погляд на невістку. – Це вечеря, – сказала вона. Я кажу: – Мій син зараз приїде додому після цілого робочого дня важкого. Ти його капустою з бурячком зібралася годувати? – Так, ми так вечеряєм, – відповіла моя дивна, як і її ім’я, невістка Міра
– Міро, це що? Я дивилася на той буряк, на цю пекінку, які у всій красі красувалися на столі. А потім перевела погляд на невістку. – Це вечеря, – сказала […]
Я готувала вечерю, коли телефон Олексія задзвонив, і екран висвітив ім’я – “Софія”. Я ніколи не чула про неї. Думала, це колега, а може, знайома. Але потім, коли він пішов до лазні, цікавість узяла гору. Я відкрила повідомлення. – Не можу дочекатися, щоб знову бути разом, – читала я, а руки тремтіли. Світ розпадався на шматки. Це не був робочий контакт. Це була його “любов”. Я Олексія його на кухні. Коли він зайшов, я мовчки простягнула телефон
– Ти знав і мовчав? – я ледве вимовила ці слова, відчуваючи, як підкошуються ноги. Кирило опустив очі. Він нічого не сказав, лише зітхнув і відвів погляд. Моє серце стискалося, […]
Тетяна закінчила мити пам’ятник, підлила квіти й сіла на лавку, зітхнувши. – Добре, мамо, я піду, – сказала вона, поглядаючи на годинник. До електрички ще хвилин сорок. Перш ніж вирушити, Тетяна обернулася, щоб ще раз переконатися, що все в порядку. Пам’ятник виглядав бездоганно, а з фотографії на ньому усміхалася молода мама. – Ну все, бувай, – сказала Таня вголос, прощаючись, і рушила до виходу. Але раптом її погляд зупинився на занедбаній могилці неподалік від маминої. – Як я її раніше не помітила? – подумала вона, здивовано.
Закінчивши мити пам’ятник, Тетяна підлила квіточки і сіла на лавці. – Знаєш, мамо, вчора до мене в бібліотеку заходила Наталка, ми з нею дружили в п’ятому класі. Пам’ятаєш її? Її […]
– Виходить, ти приповзла проситися назад? – Запитала мама. – Що ж, я не звір, прийму. З умовою, що ти негайно розлучаєшся зі своїм… не пам’ятаю, як його звати. – Мамо, ну навіщо ти так? У нас дитина… – У такому разі – прощавай! Я милостиню не подаю
Добре пам’ятаю той день, п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як завинивша школярка, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відломила шматочок тістечка, запила його чаєм, і нарешті […]
– Та хто в її віці їсть по три котлети? Ну не ображайся, доцю, але твоя дитина вже з’їла половину того, що було на столі. Ви знаєте, після цих слів моєї новоспеченої свекрухи, я просто прилипла до стільця, вся почервоніла мов мак, і навіть не розумію, як мені себе далі вести в цій оселі, і як мені наступні рази приїздити сюди у гості.
– Та хто в її віці їсть по три котлети? Ну не ображайся, доцю, але твоя дитина вже з’їла половину того, що було на столі. Ви знаєте, після цих слів […]
Я відкрила душу перед своєю подругою Любою, а та зрадила мене. Наступного дня після нашої розмови, все село знало про мої секрети.
Я родом із маленького села, відомого своїми плітками. Дистанціювавшись від таких дрібниць, я вела спокійне життя, а моя подруга дитинства, Люба, була моєю єдиною довіреною особою. Після школи я переїхала […]
Андрій, разом з колегами обговорювали важливий проєкт, який треба було терміново здати. Раптом на екрані телефону з’явився номер дружини. Він здивовано поглянув на екран. «Світлана ж знає, що я на роботі… чому дзвонить?» – подумав він. Вибачившись перед колегами, Андрій відповів на дзвінок. – Це Андрій? – почувся в слухавці незнайомий голос. – Так, я. А звідки у вас номер моєї дружини? – запитав Андрій, вражений. – Андрію, не панікуйте. Краще сядьте, – спокійно промовив голос. – Що трапилось? – вигукнув він, відчуваючи, як серце стискається від неспокою
Андрій оглянув кімнату. Тихо та порожньо. Чоловік пішов у спальню, потім у кухню. Скрізь була ідеальна чистота, наведена донькою три дні тому, але саме це найбільше пригнічувало. Квартира перестала пахнути […]
– Я навчилася кататися на велосипеді, що ходила на цікавий фільм і концерт, що вирішила зайнятися фотографією і навчитися малювати. – Робити тобі нічого, народжувати час! Ось народиш дитинку – і не буде часу на всяку нісенітницю! Мені 27 років, звуть Єва. У мене є коханий чоловік, з яким у нас все просто чудово вже три роки, пів року тому ми з Денисом одружилися
– Я навчилася кататися на велосипеді, що ходила на цікавий фільм і концерт, що вирішила зайнятися фотографією і навчитися малювати. – Робити тобі нічого, народжувати час! Ось народиш дитинку – […]
– Що це?!! – зойк вирвався у мене сам по собі, коли я заглянула за шторку в кінці коридору будинку зовиці. – Як що? Та ж відро! Ну, хатня дамська кімната, в сенсі, — весело відповіла сестра чоловіка. — Ну холодно ж на вулицю взимку бігати! Тому не стидайся, велком!
– Що це?!! – зойк вирвався у мене сам по собі, коли я заглянула за шторку в кінці коридору будинку зовиці. – Як що? Та ж відро! Ну, хатня дамська […]
Все почалося з того, що я відмовився поступитися своєю кімнатою онуку. А коли я підслухав розмову між сином та невісткою, мало не заплакав.
Буря в нашому будинку піднялася після того, як я відмовився поступитися своєю кімнатою онуку. Моя невістка розсердилася, звинувативши мене в тому, що я егоїстичний дідусь, яких треба ще шукати. За […]