Літак сів у Кракові. Оксана не розуміла, як усе сталося. Від аеропорту її забрав молодий водій з табличкою “Оксана Михайлівна”. Він нічого не пояснював, лише усміхався: – Їдемо на свято, пані Оксано. Сподіваюся, кордон пройдемо швидко і без проблем. Коли вона під’їхала до рідної хати в Тернопільській області, їй у грудях щось защеміло. Яблуня добре вродила. Криниця стояла на тому ж місці. А на воротах – кольорові кульки і великий напис: “З Днем народження, мамо!” – Сюрприз! – вигукнула донька Ліля, вибігаючи з-за хати
– Ти не забула, що сьогодні твій день? – Оксана поглянула на себе в дзеркало, поправила сиве пасмо волосся і сумно усміхнулась. Їй сьогодні шістдесят. Двадцять пʼять із них вона […]
— Спочатку зароби і купи, а потім вже ламай! Ти в цю квартиру нічого не купував, як і її саму, тож відшкодуй мені збитки зараз
— Що ти робиш? Гуркіт був не просто гучним — він був різким, злим, як звук металу, що рветься. Оля вискочила з кухні, де всього секунду тому спокійно заварювала чай, […]
Бачачи, що дочка в ступорі та на її очах застигли сльози, мати Дарини вирішила взяти ситуацію під свій контроль, доки наречена зятя не з’їла всі бутерброди та делікатеси….
— Даринко, гості прийшли, а ти все у фартуху! – свекруха, Поліна Львівна, засуджуюче подивилася на невістку. У Дарини був день народження, тож вона з вечора не відходила від плити. […]
Знаєте, як це буває – копаєшся в кишенях чоловікового піджака перед пранням, і раптом знаходиш щось таке?Ось і я так. Спочатку навіть не зрозуміла, що то за папірці такі. Розгорнула – а там путівки! На двох! До Туреччини, до п’ятизіркового готелю, все включено!
“– Що робити? Скандал закотити? Речі його надвір викинути? Чи промовчати, вдати, що нічого не знайшла? Знаєте, як це буває – копаєшся в кишенях чоловікового піджака перед пранням, і раптом […]
– Людмило! – не витримала вона третього дня. – Помідори у теплиці засихають! – Нічим не можу допомогти, – відповіла Люда, не відволікаючись від в’язання. – Це ваші помідори. – А їсти ми їх разом будемо! – Ні, дякую. Я краще в магазині куплю.
Людмила їхала на дачу з настроєм розпочати новий сезон, передчуваючи, як поратиметься на грядках, висаджуватиме улюблені квіти й готуватиме для чоловіка Андрія свіжі овочеві салати. Ледве відкривши хвіртку, вона почула […]
— Катя, привіт! — бадьоро і сонячно відповіла Валерія, ніби дзвонила поділитися рецептом пирога. В її голосі не було ні краплі напруги. — Це Лера, дружина Антона. Не відволікаю? — Ем… Лера? Привіт. Ні, не особливо, — в голосі Каті чулося явне збентеження. — Чудово! Я на секундочку…
— Все-таки курку потрібно вміти готувати. Особливо грудку. Її дуже легко пересушити. Антон вимовив це не як докір, а як констатацію всесвітнього закону, який Валерія, через свою недалекоглядність, вкотре порушила. […]
— Ще хоч раз твоя мати назве мене ім’ям хоч однієї з твоїх колишніх, і я за себе не відповідаю! Запам’ятай це. — Вона зробила паузу, даючи кожному слову ввібратися в його свідомість. — І це не провокація. Це попередження. Передай їй. Дослівно. Або я знайду спосіб донести цю думку сама, більш дохідливо.
— Ще хоч раз твоя мати назве мене ім’ям хоч однієї з твоїх колишніх, і я за себе не відповідаю! Запам’ятай це! Ольга сказала це, не підвищуючи голосу. Вона стояла […]
-Ми вирішили з Настею пожити тут, надто вже нам село подобається, з міським життям не порівняти. Але якщо хочеш, ти завжди можеш повернутись сюди, – сказав Андрій. -Тоді ми назад до міста переїдемо, щоби тобі не заважати. Марія Іванівна нічого не відповіла, вона просто стояла і тихенько плакала. Їй не було чого сказати синові, вона просто була йому вдячна. Він обійняв матір, а Ольга потихеньку вийшла, якось недобре стало в неї на душі, мабуть, совість ще не зовсім у ній заснула.
Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень забере її […]
– Я більше не готую на всіх! Тільки для себе та Ані. – Це ще чому? – обурився Микита. – Тому що в нашій родині, як я зрозуміла, кожен сам за себе. От і живіть так!
– Мамо, де мій сніданок? – Яна увірвалася в спальню без стуку. – Я спізнюся до школи! Ніна спробувала підвестися, але голова запаморочилася. Термометр показував тридцять вісім та сім. Горло […]
На порозі стояв незнайомець. Яна придивилася і ахнула. Боже, це ж він колись робив їй пропозицію! – Привіт, Яна, ну що тут у тебе трапилося? – А… Як ти дізнався? – вона здивовано дивилася на чоловіка
Віталій був закоханий в Яну ще зі школи. Він писав їй записки, привертав увагу будь-яким способом. Але Яні подобався Діма, високий блондин, який займався волейболом разом із нею у команді. […]