Вона так і просиділа всі вихідні ця пані! У вас теж такі невістки? От мені просто цікаво. Кажу: — Олю, ти хоч картоплю би почистила чи салат зробила! Але невістка мені так і сказала, що приїхали вони з дітьми до мене відпочивати, що кухні їй і дома вистачає. Так я протанцювала перед нею і онуками всі вихідні. Син не приїхав, бо працював у ці дні. Ну добре, думаю, люди втомлюються, хай би день відпочила, два. Але ж ні!
Вона так і просиділа всі вихідні ця пані! У вас теж такі невістки? От мені просто цікаво. Кажу: — Олю, ти хоч картоплю би почистила чи салат зробила! Але невістка […]
-У селі на мене всі пальцем тицяють, тому що я мати-одиначка. -Хіба я винна, що мій чоловік пішов до іншої? Вероніка раптом залишилася сама з дитиною. Ні допомоги, ні грошей
Бо вісімсот з копійками аліментів в місті нічого не значать. Дівчині нічого не залишалося, як взяти малого й повернутися в село до матері. Вероніка вже кілька днів поспіль сиділа на […]
“А ми з твоєю мамою також вирішили не бути разом” – сказав батько Іванові. Чоловік почувши це, передумав іти до іншої і батька почав відмовляти. А батько сказав Іванові: “Ну як ти передумаєш то я також залишуся з твоє матір’ю”
Іван сидів у вітальні, дивлячись на батька. Той, стоячи перед ним, виглядав серйозно, але чомусь у його очах не було того страху, що зазвичай супроводжує важливі рішення. Батько схоже сприймав […]
Олена сиділа перед телевізором. Ішов якийсь серіал, але вона не могла зосередитися. В голові крутилися сумні думки. Її чоловік Руслан уже кілька тижнів поводився дивно. То він затримувався на роботі, то йшов погуляти без пояснень. А вчора Олена знайшла у чоловіка в кишені… Чек із ювелірної крамниці! А він їй нічого не дарував… Раптом почувся звук відкритих дверей. Руслан зайшов у вітальню. Він був у новій сорочці і від нього пахло дорогим одеколоном. – Ти де був? – спокійно запитала дружина. – В Олексія, – відповів Руслан. – В Олексія? – уточнила Олена. – А я йому дзвонила. Вони на дачу поїхали… Руслан застиг від несподіванки
Олена сиділа за столом і сумно дивилась в телевізор. Там вкотре показували комедію, яку вони з чоловіком раніше дуже любили. Завжди як дивилися, одразу молодість згадували. Хто ж знав, що […]
Насамперед ви – бабуся, і у вас є обов’язки, – каже мені невістка Ніна. Зазвичай вона намагається мовчати і поводитися гречно, але зараз вона не витримала і вирішила дати волю емоціям. – Помиляєшся, люба, насамперед я – жінка, і мені всього лише 44 роки, тому подобається це вам з Максимом чи не подобається, але я робитиму так як вважатиму правильним для себе. У вас своя сім’я, а мені треба дбати про особисте життя, – спокійно кажу. – А чи не запізно вам про це думати? – ніяк не могла вгомонитися невістка. – Це вже не твоя справа, – відповіла я. – Не тобі мене судити, бо ти навіть не уявляєш, через що мені довелося пройти
– Насамперед ви – бабуся, і у вас є обов’язки, – каже мені невістка Ніна. Зазвичай вона намагається мовчати і поводитися гречно, але зараз вона не витримала і вирішила дати […]
– Байдужа якась, – шепотілися за її спиною. – Матері не стало, а їй байдуже
– Олена? – Голос був не знайомий. І Олена вже збиралася скинути виклик. Але голос у слухавці поквапився: – Оленко, ви тільки не відключайтеся. Я знайома вашої матері. Навіть не […]
Ганна з Дмитром почали зустрічатися. – Та ти прямо сяєш! – ахнула подруга Ганни Наталя. Вона зайшла до неї на роботу. – Тільки пам’ятай – чоловіки люблять обіцяти і гарно говорити! – додала Наталя. – Мій Дмитро інший, – сказала Ганна. – Учора весь вечір розповідав про наше майбутнє. Будинок за містом, камін… – І що він зробив для цього майбутнього? – запитала Наталя. – Ну, крім розмов? Ганна промовчала. Раптом пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сусідка. – Ганно, твоя мама… Вона… Біда у нас! – плутано почала вона. – Ти терміново потрібна тут! Ганна застигла з телефоном в руках і побіліла від почутого
Осінній вітер ганяв пожовкле листя тротуаром біля книгарні. Ганна поправила шарфик і потягла на себе важкі двері. Усередині пахло свіжою друкарською фарбою та кавою з невеликої кавоварки, яку співробітники спільно […]
– Мамо, я повинна тобі дещо сказати! Тільки пообіцяй, що не сваритимеш мене. Вже нічого не змінити, – голос доньки став таким тихим-тихим. Я сиділа за кухонним столом, колупаючи виделкою котлету. Віка стояла переді мною, переминаючись з ноги на ногу. У голосі – рішучість, але в очах страх. Я добре знала цей погляд. Бо колись сама дивилася так на свою маму. – Я при надії! – Дивлюся на доньку й згадую себе. Шістнадцять років тому я стояла перед своєю мамою, з тою ж грудкою в горлі й сподіванням, що мене не виженуть, не засудять, не скажуть “ти зіпсувала собі життя”
– Мамо, я повинна тобі дещо сказати! Тільки пообіцяй, що не сваритимеш мене. Вже нічого не змінити…, – голос доньки став таким тихим-тихим. Я сиділа за кухонним столом, колупаючи виделкою […]
Вадима запросили на співбесіду. Він прийшов вчасно. У відділі кадрів біля комп’ютера сиділа якась симпатична дівчина. Вадиму вона чомусь здалася дуже знайомою. – Здрастуйте, я прийшов на співбесіду, ось мої документи, – сказав він. – А ми з вами, часом, не зустрічалися? Дуже обличчя знайоме… Дівчина на нього майже не глянула. – Доброго дня, давайте документи і почекайте, – сухо сказала вона. Дівчина відкрила резюме Вадима, почала читати, і раптом… Засміялася! – Ой, та це ж ти! – вигукнула вона. – Ти мене теж не впізнав? Це ж я! Ти забув мене? Вадим глянув на цю дівчину і раптом спохмурнів від несподіваної здогадки
Звільнення з роботи за скороченням для Вадима було несподіваним. Як же ж так, адже він один із найкращих фахівців відділу?! Та його підвищити обіцяли, і раптом звільнення?! Розбиратися не було […]
Своїх онуків я справді люблю по різному. Ну а як можна любити Алісу, якщо вона непосидюча дитина, наче вихор емоцій, який ніколи не стихає? Натомість Артемчик, мій любимчик і це логічно. Він наче ангелик. Якось заходжу в кімнату, а він читає книжку, або ж лего складає. Але одного разу дійшло надто далеко. Вони обидвоє були у мене в суботу і гралися, і випадково Аліса штовхнула Артема
Своїх онуків я справді люблю по різному. Ну а як можна любити Алісу, якщо вона непосидюча дитина, наче вихор емоцій, який ніколи не стихає? Натомість Артемчик, мій любимчик і це […]