П’ять років тому я зустрів найдобрішу, найгарнішу і лагіднішу дівчину на світі. Пропозицію Марині зробив не роздумуючи жодної секунди.

Готовий був носити її на руках до кінця своїх днів. Я сам хлопець міцний, високий, а Маринка у мене мініатюрна дюймовочка. Друзі та родичі розчулювалися, дивлячись на нашу пару.

Після появи першої дитини дружина почала набирати вагу. Спершу мені це навіть подобалося. У неї з’явилися спокусливі форми, за які, якщо ви знаєте, про що я, було так приємно потриматися.

Дружина намагалася худнути, сиділа на дієтах, намагалася займатися спортом. Нічого не допомагало, вага не йшла. Після появи другої дитини Марина набрала вагу ще сильніше. І перетворилася з апетитної маленької жінки на неприємного сального колобка. І ні, я не утрирую.

Вага дружини перевалила за вісімдесят кіло, що з її зростом виглядає вкрай невигідно. Ви колись у лото грали, барильця бачили, які ведучий дістає з мішечка? Ось так моя дружина зараз виглядає, як одна з цих барил, тільки з ручками та ніжками. Маринка спочатку журилася, плакала, злилася.

Пробувала різні дієти, бігала до зали та навіть намагалася займатися вдома. Кілограми йшли, але одразу поверталися назад.

І потім дружина прийняла себе. Знайшла в мережі якогось модного психолога, тобто шарлатана та шахрая. Він збирає навколо себе жінок і дме у вуха, що вони богині й худнути їм не потрібно.

Цей психолог пропагує жінкам нісенітниці на кшталт того, що люди повинні приймати їх з усіма підборіддями, боками та розтяжками на животах. Марина наслухалася його промов і заявила, що більше не буде намагатися худнути.

– Знаєш що, коханий, якщо тобі так треба, то ти й худни. А мені й у нинішній вазі добре. Я богиня по життю, хто так не вважає, може йти геть, – сказала дружина, уплітаючи величезний гамбургер.

Все б нічого, можливо, я міг би примиритися з тим, що моя Дюймовочка тепер нагадує корівку. Я зрозумів би та прийняв, якби Марина хоч якось намагалася приховати свою повноту.

Але ж вона продовжує одягатися так, ніби вона, як і раніше, тростинка з тонкою талією. І це виглядає безглуздо. Наприклад, йдемо ми у гості до друзів на день народження. Я бачу, що дружина збирається натягнути свою улюблену допологову сукню. Річ тріщить по швах і загрожує порватись прямо на її боках.

Я обережно кажу дружині, що на її місці вибрав би інше вбрання, вільніше.

– Це ще чому? — обурюється Маринка. — Мої боки — це мої багатства. Це свідчення мого досвіду життя. Я відбулася як мати та як дружина, тому маю право одягатися як завгодно.

Натягнула вона цю нещасну сукню, і ми приїхали в гості. В усіх моїх друзів стрункі та спортивні дружини. І весь вечір вони посміювалися над моєю товстушкою, зрідка кидаючи на неї погляди. А Марині хоч би що. Сидить їсть третє куряче стегно під майонезом. Я ледве з сорому не помер того вечора.

Проводячи нас, друг крадькома засунув мені в руку рекламу нового фітнес-центру, який відкрився в нашому районі. Мовляв, покажи дружині, хай запишеться. Та я б радий відправити дружину на спорт, але вона відмовляється. Мовляв, її зайва вага не турбує, а спорт взагалі забирає важливу життєву енергію.

Нічого, крім пекучого сорому, я за поведінку дружини не відчуваю. Не хочу, не можу нікуди з нею ходити. Набридло ловити на собі жалісливі та гидливі погляди сторонніх людей.

Нещодавно мене підвищили, тепер я керую цілим відділом. Генеральний директор запросив на свій ювілей у ресторан, треба було неодмінно бути з дружиною.

Можете уявити, у що вбрався мій колобок того вечора. Правильно, виключно в обтягуючі речі, які тріщали на її боках. Та мені поряд з такою корівкою йти було соромно, не те що сидіти на очах у всіх!

Я намагався було вплинути на жінку через її подруг. Підбивав їх усією компанією ходити чи хоч у басейн записатися. Але ці відьми, подруги Маринки, наді мною тільки посміялись від душі.

Звичайно, для них це чудова нагода поглузувати над подругою, якій вони раніше відчайдушно заздрили. А тепер тріумфують. Ось воно, красиве кохання та його товстий фінал.

Що робити не знаю. Як ще достукатися до дружини, ну уявляю. Мені вже здається, що єдиний вихід це подати на розлучення. Може, хоч це змусить мою дружину ворушитись і худнути. А доти сиджу вдома і намагаюся не дивитися, як Марина ходить по квартирі в обтягуючій футболці та вузьких лосинах.

З тугою згадую той час, коли дружина була тендітною тростинкою і я носив її на руках. І це ми лише п’ять років одружені. А що буде далі?

КІНЕЦЬ.