Коли я росла, батьки мали великі плани на моє майбутнє. Вони витратили багато грошей на мою освіту і познайомили мене з синами своїх багатих знайомих, сподіваючись знайти серед них відповідного мені чоловіка.

Проте їхні плани набули несподіваного оберту, коли я закохалася в Степана, хлопчика з села.

Мої батьки були не в захваті від цього і спробували тримати мене подалі від Степана. Але я вирішила бути з ним. Адже мої батьки, схоже, забули, що їхні власні батьки були родом із села.

Мої батьки вирішили йти до кінця і зробили все, щоб звести мене з Едуардом, розпещеним синком їхнього багатого друга.

Я не вдаватимуся в подробиці, але скажу, що деякий час ми зустрілися з Едуардом. Я розірвала стосунки з ним за першої ж нагоди, як тільки він мені зрадив.

Якось Степан врятував мене від автомобільної аvарії та привіз додому. Ми стали добрими друзями і, зрештою, почали зустрічатися.

Мені дуже сподобалося проводити час у селі зі Степаном та його батьками. Мати Степана навіть думала, що я стану її невісткою.

Мої батьки були незадоволені моїм вибором і поставили мені ультиматум. Вони сказали, що я маю обирати між ними та Степаном.

Я вибрала Степана, і невдовзі ми одружилися.

Батьки довго відмовлялися зі мною розмовляти. Вони вийшли на зв’язок тільки тоді, коли мій батько серйозно захv орів і потребував постійного догляду.

Ми зі Степаном приєдналися до мами у догляді за ним. Після одужання батька він попросив у нас вибачення і хотів побачити онуку, про яку вони навіть колись чути не хотіли. Після цього все стало на свої місця.

Озираючись назад, я рада, що пішла за своїм серцем і вийшла заміж за людину, яку дійсно люблю, яка зі мною і в горі, і в радості, і в якій я впевнена на всі сто.