Ця історія сталася понад чотирнадцять років тому. Я побачила в дитя чому будинку дівчинку, яка запитала в мене: «А у вас є дочка?» — Ні, — відповіла я.

Глибоко осмислено зітхнувши, дівчинка сказала: — Як ви без доньки? Я здивувалася… — А хочете, я стану вашою дочкою? — раптом сказала вона. Я зовсім не чекала такого, думки плуталися… У мене вже був син. Дорослий. Про дочку я ніколи й не замислювалася після народження сина.

Але її питання, а як же без доньки, застало мене зненацька. Звісно, як без доньки? А я ж мріяла наро дити дочку, але народився синочок, а на другу дитину я не наважилася. Подумавши кілька хвилин, я вирішила, що ця дівчинка стане моєю донькою, і я їй відповіла: «Хочу!» …

Ми обнялися і більше не розлу чалися. Тоді їй було вісім років, у дитбу динку виявилася ще дворічною дитиною. З того дня їй так хотілося рости в сім’ї. Тож дівчинка зраділа новій рідні.

Тепер у неї був брат, двоє двоюрідних сестер, тітки та дядьки, бабусі та дідусі. Чоловік спочатку не хотів брати дівчинку з дитя чого будинку, але вона підкорила його своєю щирістю, одразу ж назвала його татом… не зміг пручатися.

Дівчинка була дуже доброю, веселою, проблеми були лише через те, що в дитя чому будинку вона не отримувала повноцінної шкільної освіти, тому їй було дуже складно наздоганяти навчальну програму.

Через слабкий словниковий запас вона не знала безліч слів. До своїх восьми років вміла читати лише “Муху Цокотуху”.

Але згодом дівчинка змогла навіть обігнати у розвитку своїх однолітків і в неї навіть відкрилися таланти до малювання, ще вона добре пише оповідання та вірші.

Так пролетіло дитинство і наша дочка перетворилася на дорослу дівчину. Стала розумницею та красунею! Сьогодні вона приїжджає у гості. За сімейною традицією в такі її приїзди ми смажимо шашлики, топимо лазню, дивимося на старі фотоальбоми і згадуємо часи, коли вона була ще маленькою.

Дочка любить повторювати: «Як добре, що ти стала моєю мамою і не відмовила мені тоді!». А я кажу у відповідь: “Як же ти мала рацію, що без доньки ніяк. Я шалено рада і вдячна тобі, що ти стала моєю донечкою!”

КІНЕЦЬ.