З того самого дня, коли я вийшла заміж, моя сестра Соня не втомлювалася мене повчати. — Ти тільки про роботу і думаєш. Про сім’ю не дбаєш. Набридне твоєму чоловікові «сидіти» на макаронах, піде до іншої, — говорила вона мені…

— Як ти могла kинути дитину на чужих людей? — обурювалася Соня, коли я віддала сина в дитсадок у півторарічному віці. — Саме зараз йому необхідне кохання матері…

— Ки не тебе чоловік. Точно kине! — цими її словами завжди завершувалися наші суперечки… Моїй сестрі вже за сорок. Заміжня двадцять років. У неї дві дитини, п’ятнадцятирічний син та дванадцятирічна дочка. Після народження сина сестра перекваліфікувалася на домогосподарку.

Займалася дітьми, прибиранням, куховарством. І залицялася до чоловіка. Свою сім’ю сестра вважала ідеалом для наслідування: чоловік — «мисливець, який приносить мамонта на вечерю», дружина — «хранителька домівки».

Але ось, три місяці тому, Сонін чоловік, вирішивши, що дружина йому набридла, назвав її «безмозкою куркою», і, оскільки вони жили в його квартирі, прогнав дружину і дітей.

Розл учалися зі сkандалом. Соня, зібравши речі, забравши дітей, повернулася жити до батьків. Її ідеальний світ звалився в одну мить. А чоловік незабаром привів у квартиру, яку стільки років з любов’ю доглядала моя сестра, молоду дружину.

Тепер сестра намагається налагодити своє життя з нуля. За її колишньою спеціальністю, після двадцятирічної перерви, ніхто не поспішає взяти її на роботу. На некваліфіковану роботу (читай поломийкою) вона йти поки не поспішає. Ситуація посилюється тим, що її діти у провині батька звинувачують матір.

— Через те, що ти себе запустила, нам утрьох доводиться жити в одній кімнаті, — заявили вони… Звичайно, сестра більше не повчає мене, їй не до цього. Та й на особистому прикладі вона переконалася, що її повчання яйця виїденого не варті. Я, в жодному разі, не єхидничаю над становищем сестри. Співчуваю, допомагаю матеріально. Адже починати життя з нуля після сорока років це дуже і дуже важkо.

КІНЕЦЬ.