Я свекрусі не сподобалася вже за знайомства. Приїжджа, без свого житла, батьки прості роботяги. Але чоловіка мамина думка не цікавила, ми одружилися, винайняли квартиру ближче до роботи і одразу ж почали накопичувати на своє житло. Свекруха з ревізією відвідувала нас часто.

Сувала ніс куди можна, і куди не можна. Із задоволенням тицяла мені в ніс знайдені косяки. Я терпіла. Через п’ять років ми накопичили перший внесок і взяли однокімнатну квартиру в іпотеку. Свекруха свої ревізії не припинила, а я продовжувала терпіти. Чоловік лютував, але теж терпів. А потім я завагітніла. Моя вагітність протікала дуже важко, мені часом доводилося лягати до ліkарні.

Дитина у мене народилася неспокійна, і в мене не залишалося сил на домашні справи. Весь цей час, і під час вагітності, і після народження дитини, всі домашні турботи взяв на себе мій чоловік. Він і забирався, і прав, і прасував, і пил витирав, і займався покупками.

Готував теж в основному він, я лише зрідка підходила до плити, щоб приготувати щось смачненьке чоловікові, на знак доброзичливості за всіляку, посильну допомогу. А свекруха все продовжувала чіплятися до чистоти та порядку в домі.

Вона навіть не підозрювала, що цим займається син, інакше її б удар вихопив. Знайде десь пилюку, і мчить, щаслива, ткнути їм мені в ніс. Я посміхалась і мовчала. Ігнорувала її потуги. Але всякому терпінню приходить кінець. Скінчився і мій терпець. — Ви б з такою завзятістю з дитиною допомогли!

Мені послуги контролера не потрібні! Якщо ви ні на що інше не підходите, то краще до нас не приходьте! — Сказала я їй. Свекруха вилетіла з нашої квартири, як ошпарена. Побігла сkаржитися синові, що його дружина вигнала її з дому. – Правильно зробила. Давно треба було виставити тебе з квартири! — «втішив» її син…

КІНЕЦЬ.