Я вийшла заміж за Вадима п’ять років тому. Ми відгуляли гучне весілля, де було багато гостей. Всі гроші, що нас гості подарували ми вирішили не витрачати, а покласти на рахунок під відсотки, а самі тим часом поїхали за кордон працювати.

Ми хотіли попрацювати декілька років за кордоном, щоб могли купити власну квартиру, а вже після цього планувати народження дітей. Та і ми ще молоді, встигнемо.

Ми зі звичайних сімей, наші батьки як і всі працюють. Тому ми були переконані, що все складеться так, як ми хочемо.

На роботі ми працювали разом, тільки оскільки я дівчина в мене було менше навантаження. За чотири роки ми змогли назбирати вдосталь грошей і купити власну квартиру. До того ж з ремонтом та у сучасному житловому комплексі.

Чоловік старший від мене на дев’ять років, він високий та має гарну фігуру. А ось я низенька дівчина, худа. Мама завжди казала, що мені потрібно з собою гантелі носити, бо вітер здує. Я виглядаю дуже молода, наче студентка, але аж ніяк не жінка, якій двадцять сім років. Я не люблю фарбуватись і постійно волосся ззаду заплітаю.

В будинку, де ми купили квартиру живе жінка похилого віку. Її квартира на першому поверсі й вікна виходять у двір, вона прямо біля входу в будинок. Всі мешканці будинку називають її баба Галя.

Вона постійно за всіма спостерігає.

Отож жили ми тоді, ще тільки два тижні у власній квартирі, я йшла додому з роботи й говорила телефоном з татом. Я пам’ятаю свої слова:

– Тату, я також скучила за тобою і хочу тебе побачити, але треба запитати у Вадима. Не втечу ж я від нього.
Я зайшла у під’їзд і далі розмовляла. Я сказала, що Вадим трохи захворів і я не хочу його самого залишити. Ми обов’язково приїдемо коли він вилікується.

Але баба Галя не чула нашої розмови далі й викликала правоохоронців.

Вона вирішила, що мій чоловік мене силоміць тримає у квартирі, а я ще не повнолітня і тому виконую все, що він скаже.

Ми були дуже здивовані, почути такі слова від правоохоронців. Вони попросили наші документи.

В цей час баба Галя стояла позаду них та слухала все про, що ми говорили з чоловіками.

Ми надали всі документи, і паспорти, і свідоцтво про шлюб, і навіть татові подзвонили, щоб вони точно переконалися, що у нас все добре. Оце так історія з нами трапилася, а ми ще тільки кілька тижнів живемо у нашій квартирі.

КІНЕЦЬ.