Коли ми тільки познайомились з чоловіком, перше враження яке він на мене навів – повна безнадійність, бідовий хлопець, який нічого крім спідниць кругом себе не бачить. З таким мало того що просто нормальну родину не збудуєш, так навіть товаришувати не дуже хотілось.

Хоча в компанії хлопці рахувались з його думкою. Навколо нього завжди крутились дівчата з родин, які мають кошти. Він мав з того гарний зиск. Це мене дратувало ще більше. Не люблю корисливих людей. У них ніколи не буває на думці щось окрім власних бажань та потреб. Зазвичай природних потреб, якщо розумієте про що я .

І тут, як то буває в страшезно банальних серіалах для домогосподарок, він десь дістав мій номер телефону, та не давав проходу. Мені ж в голові які там хлопці були. Я мріяла вилізти із бідноти, в якій прожила з самого дитинства. Мені в голові ті хлопці будуть, коли йдеш на співбесіду, а в тебе навіть сорочки та брюк немає, доводиться просити у подруг. Стидоба… Хоча, зараз вже скажу, що бути бідним не соромно. Соромно бути дурним.

Проходу мені Сергій не давав два роки. Насправді я гадала, що він зараз пограється трішки в Ромео, та відчепіться, набридне, в кінець кінців, та на. Це мене дійсно здивувало. Можливо, моя перша думка про нього склалась вкрай невірно. Через два роки його спроб, я все ж вирішила, що варто сходити з ним хоч на одне побачення, тим паче день такий вдалий був, я знайшла непогану роботу, з можливостями. Маленька винагорода у вигляді побачення тільки покращить все. Як мінімум мені хотілось з кимось поділитись, своїми успіхами.

Вечір тоді ми провели чудесний. Сергій так щиро порадів за мене. Справді… Він хоч й не ріс у бідній родині, та не мав батька. Це ж теж не найкраща доля для дитини. Нехай то дівчинка, чи хлопець. Перед пропозицією одружитись у нас з коханим було всього три офіційних побачення.

Він мені просто сказав, а що тягнути? я й так знаю, що ти моя, і нікуди вже не відпущу. Мабуть, через те, що він два роки мене добивався все ж з такими ж самими зусиллями змусило мене йому повірити. Він справді мав глибшу душу, ніж могло здатись, на перший погляд.

Так. я відчувала, що легко нам не буде перший час, та ми в будь-якому випадку купуємо кота в мішку, коли одружуємось. Справжні проблеми всі переживають саме після одруження, нехай скільки перед цим не зустрічались.

Фактично з першого тижня спільного життя мені почали приходити погрози від дівчат, з якими колись гуляв Сергій.Спершу мені було все одно, а потім таки почало допікати. Пізніше ті самі дівчата мені скидали фото з якимись хлопцями, де не видно лиця, та казали, що то мій Сергій. А мій Сергій лежав поруч зі мною та тихо сопів, заснув, поки дивився телебачення. От чого тільки не зроблять ці гарпії, аби чуже щастя зруйнувати.

Це ж в решті решт не я за Сергієм бігала, щоб той на мені одружився!

Десь через рік подружнього життя у нас таки стався скандал на фундаменті ревнощів. Я знайшла біле волосся на коврику в прихожій. А я брюнетка. Мені так гидко стало. Поки я була на роботі, мені підло зраджували. Можливо, всі ті фото, що скидали мені дівчата не такі вже й брехливі були?! можливо й дійсно Сергій мені зраджував, зраджує й зараз?! так не хотілось в це вірити, та факти казали самі за себе.

Я не хотіла вислуховувати виправдань чоловіка, навіть слова йому сказати не дала. Просто повернулась, щоб вийти з дому, як хтось, випередивши мене відкрив двері. Там стояла молода дівчина, років двадцяти, з довгим білим волоссям.
– Знайомся, Іро, це моя сестра Христя. Повернулась із навчання в Польщі буквально сьогодні. Переночує в нас та поїде далі до батьків.
Щоб мені крізь землю провалитись! Ніколи ще не мала такого сорому за свої слова та вчинки. Сподіваюсь, Христя не чула моєї істерики та слів, що я наговорила Сергій. Сором то який… Все ж, стараннями колишніх пасій Сергія їм все-таки вдалось розхитати мою довіру до чоловіка. Ну а що?! Він привабливий, підтягнутий, гарно одягається, має гострий розум та має неймовірний шарм! Хіба за таким черга стояти не буде?! от мене і понесло… Дочекавшись, коли сестра чоловіка поїде, я ледь зібралась з духом, щоб попросити вибачення за свої слова. Він же мені обіцяв, що я буду єдиною жінкою в його житті, за виключенням, якщо у нас народиться донечка.
Минуло вже декілька років, а мені досі соромно, що я повелась на провокації розлучниці, та мало не вгробила власну родину. Насправді без великої охоти зізнаватись, та я насправді щаслива, що тоді Сергій не опустив руки. Завдяки його старанням, ми зараз родина, та чекаємо на поповнення в родині. Кращого чоловіка мені годі було й шукати.

КІНЕЦЬ.