Зі своєю дружиною я в шлюбі вже близько семи років. Все було нормально поки мені не почало здаватися, що я відчуваю щось до її двоюрідної сестри.

Коли Юля з’явилась у нашому житті, то я дедалі частіше став помічати недоліки своєї дружини. А потім і взагалі усвідомив, що це не так людина, з якою я хотів би прожити все своє життя.

Справа в тому, що Аліна більш пасивна людина. Вона не любить активний відпочинок. Коли є якась вільна хвилинка, то дай полежати, подивитись телевізор, посидіти в телефоні. Тому всі ці роки і я вів такий спосіб життя.

До того ж вона ніколи не вміла готувати їсти. Не знаю, чи дійсно нема хисту, чи лінь заважає. Та в нашому домі завжди повний хаос.

А от Юлія здалась мені повною протилежністю своєї сестри. Вона як не подорожує, то по різних курсах бігає, то волонтерить, то випікає щось смачне і продає в Інтернеті. Коли я говорю з нею, то здається, ніби цікавішої людини в світі не існує.

Поруч з такою людиною виникає бажання жити, творити, досягати чогось нового. А коли я залишаюсь із своєю Аліною, то ніби стаю порожнім, спустошеним.

Інколи мені страшно, що Юля помітить мої почуття, адже я аж надто пильно вдивляюсь в її очі, насолоджуюсь історіями та спостерігаю за кожним порухом рук. А от дружина, мені здається, давно зрозуміла, у чому справа. Та і слова мені не сказала, навіть не намагалась поговорити. Мабуть, вона ставиться до мене, як і до життя в цілому.

Я знаю, що багато хто з вас мене засудить. Але ж ви всі прекрасно знаєте, що серцю не накажеш. І зараз я просто не знаю, що мені робити і чи варто взагалі почати вести відверті розмови з цими двома жінками, що не дають мені спокою.

Мені 27, а поводжу себе, як розгублена дитина, яка не знає, куди бігти і за що хапатися.

КІНЕЦЬ.