З Андрієм у шлюбі ми вже майже 4 роки живемо. Мені зараз 30 років, чоловікові – 35. Живемо ми в моїй однокімнатній квартирі, яку я ще до шлюбу купила з допомогою моїх власних батьків.

Спочатку, як у всіх, все було добре у нас. Думаю нарешті спокій знайшла і є людина поряд, на яку можна покластися. Але поступово Андрій почав себе проявляти не з кращої сторони. Наприклад подарую йому щось, а він на цінник розглядає, мовляв дешеве якесь.

Я завжди дивлюся на якість і на ціну, чому не зекономити, якщо нам пора думати про дітей і про більшу квартиру для нашої сім’ї, тим більше, що Андрій зараз не працює. І так до всього, якщо щось для нього купувати, то тільки дороге та фірмове.

Чоловік мій, як розчарування для мене, просто перестав бути вдячним за все. Я сама себе забезпечую, одягаюся за свій рахунок, часто на секонді, тому, що розумію, в наш час не до розкоші мені. Продукти теж купую сама, стараюся акції шукати, знижки.

До цього ми купили гараж. Вирішили, що разом його купимо і гроші в рівних долях дамо, але більшу частина за гараж віддала я, все ж таки. Пару місяців тому, я захотіла купити більшу квартиру, подумала добре, що то буде гарна перспектива.

Пригледіла непоганий варіант, показала Андрієві, кажу, мовляв ось частина грошей у мене є, адже батьки мені готові дати велику суму.

Не вистачає тільки третини, давай продамо твою машину, все одно вона в гаражі просто так стоїть і ти на ній не їздиш, адже їздить Андрій на моїй. На що він мені відповів, що давай краще твою продамо.

Тобто в мене є дві третини грошей на квартиру яку ми придбаємо разом, то я ще маю і без машини залишитися. Тут я вже не витримала і кажу йому:

“Скажи мені, будь ласка, а навіщо ти мені такий потрібен, якщо стосунки в нас ніякі, ти нічого не хочеш робити і чекаєш просто коли я все вирішу, все знайду, все куплю, а ти просто як валіза за мною. Дітей ти теж не дуже хочеш, адже це витрати великі і відповідальність немала. Так я так само можу жити і сама, тільки при цьому буду менше економити на собі. Ні перед ким не треба звітувати за витрати і ніхто не докорятиме мені.”

Не знаю чого Андрій чекає насправді. Просто в моєму розумінні, якби чоловік хотів чогось більшого в житті досягти, він взяв би кредит або продав би машину. Якби прагнув щоб його родині було комфортно.

На рахунок кредиту Андрій категоричний у мене, мовляв, тягар на все життя і нести його він не хоче. А як інакше він хоче вирішити питання – відкладати? Так як він збирає ми і через 20 років так само будемо жити в однокімнатній квартирі, яку я купила з батьками сама. А я дітей хочу, мені вже не вісімнадцять. А чоловік просто мовчить.

Почав мені докоряти лише, мовляв, мою машину він сам лагодить, а я така невдячна, навіть не дякую йому. Він мало того, що живе у мене, їздить тільки на моїй машині, харчуєшся за мій рахунок. Їздить на машині по лісах, на риболовлю – відповідно і лагодить її.

Три дні тому я не хотіла вже мовчати і сказала, щоб Андрій від мене пішов. Він якісь речі зібрав в одну сумку, пішов, а на наступний день прийшов прости вибачення. Каже, що не може мені дати того що я прошу, часи важкі, усім зараз важко заробляти, роботу хорошу важко знайти.

Я відповіла що було б у нього бажання, а спосіб знайдеться, тим більше ми удвох. Але виходить, що Андрій думає лише про себе одного, тільки про своє особисте комфортне життя, і, при цьому, хоче щоб я була вдячна йому.

Звісно, йому дуже добре, він зараз не працює. Kаже що шукає хорошу роботу, а на якусь погану йти не хоче, адже мало зароблятиме там. А кому, каже, від цього краще буде?

Ми можемо тижнями не спілкуватися з чоловіком при цьому проживати в одній квартирі. Можливо я не бачу в собі провину, так би мовити в своєму оці колоди не бачиш, в чужому смітинку помічаємо.

Можливо я дійсно багато прошу у чоловіка, а йому важко дається все. Не даремно завжди кажуть, що в сильної жінки, завжди буде такий чоловік. Я хочу сім’ю, хочу стати мамою. А роки йдуть і як мені бути навіть не знаю.

Чи варто триматися такого чоловіка? Чи нормальне у нас сімейне життя? Можливо, просто зараз часи дуже в державі складні і всім важко? Варто перечекати проблеми, чи краще розлучатися?

Джерело