Рідної мами у Ольги не стало, коли вона ще навіть до школи не ходила, на жаль.

Це був досить таки складний період в житті дівчинки та її тата, хоч вона ще маленькою була.

Та вже через декілька років у їх хатині з’явилась нова господиня, інша жінка в житті їх батька.

Вона була хорошою людиною з щирою усмішкою, тому Ольга докладала багато зусиль, щоб сподобатися цій жінці.

Та згодом у сім’ї з’явилися дві маленькі дівчинки, її рідні сестрички – Тетяна та Ірина.

Тоді Ольга всіма силами намагалася допомогти своїй мачусі, щоб заслужити її любов та турботу.

З часом чим дорослішими ставали її рідні сестри, тим гірше мачуха відносилась до самої Ольги, це все змінювалося на очах.

Починалось все з найменших дрібниць, що вона не прибирає за собою відразу, чи мало допомагає, а закінчувалось тим, що вона безкорисна і її тут не раді зовсім.

Коли Ольга зверталась за допомогою та підтримкою до свого тата, то він її казав, що вона все вигадує, а мачуха хоче їй добра, вона лише добро робить для неї.

Ольга сама дуже добре розуміла, що нічого доброго її не чекає й вирішила, що повинна будувати своє життя самостійно, адже розуміла, що надіятися їй в своїй сім’ї просто немає на кого.

Вона почала старатися добре вчитися й вступила у дуже хороший вищий навчальний заклад.

Жила в гуртожитку в маленькій кімнаті, а вночі працювала в магазині прибиральницею.

Згодом знайшла хорошу роботу, з заробітком у неї все склалось просто чудово, тому вона могла спокійно жити у своє задоволення.

Після того, як Ольга сама осіла в місті, зв’язки з її родиною обірвалися.

Як вона не тягнулася до них, родичі навіть не цікавилися нею ніколи, зовсім відвернулися від неї.

Лише зрідка дочка телефонувала татові, щоб запитати, чи у них все добре.

Коли Ольга приїжджала в село на сімейні свята, в основному на день народження батька, то лише вислуховувала, які хороші її сестри й успішні, а вона, як бур’ян серед квітів, кудись подалася з дому.

Згодом вияснилось, що старша Тетяна взяла з чоловіком кредити, а виплачувати немає чим і батьки самі віддають останні копійки на них.

Менша сестра Ірина жила бідно, тому допомогти їй не могла, як і батьки, що вийшли на пенсію.

Тому мачуха почала просити допомоги у Ольги, мовляв, вони ж рідні люди, а вона добре знає, що в Ольги гроші є.

Оля лише посміхалась на всі її прохання, але навіть не збиралася допомагати ні сестрі, ні дружині батька.

Коли мачуха зрозуміла, що нерідна донька Ольга їй допомагати не буде, відразу сказала, щоб вона більше не з’являлася в них вдома, вона їм чужа, якщо їй байдужі їхні проблеми.

Коли до неї зателефонував тато через кілька днів, то вона йому відповіла теж саме, що й мачусі, що допомагати сестрі не збирається, адже вони свого часу усі від неї відвернулися.

Батьки і сестри збирають та відкладають кожну копійку, щоб повернути борг.

А Ольга спокійно їздить відпочивати за кордон.

Іноді жінка думає чи правильно вона робить, адже шкода рідних.

Можливо варто допомогти родичам, адже у неї рідних людей більше й не має?

КІНЕЦЬ.