Я заміжня вже майже 5 років, є дитина у нас з Андрієм, якій зараз 3 роки.

Живемо ми з чоловіком, здавалося б, досить таки нормально.

Але якогось щирого кохання до свого чоловіка я не відчуваю, на жаль.

Мені набагато ближчий та дорожчий мій синочок, з яким я проводжу майже весь свій час вдома, він і є сенс мого життя.

Чоловік же мій постійно зайнятий роботою, своїми родичами, зустрічами з друзями, комп’ютерними іграми та іншим життям, яке подобається саме йому.

Якщо колись ми були один в одного закохані, то зараз вже живемо радше через комфорт та звичку один до одного, адже так влаштоване життя.

Чоловіка мого влаштовує все те, що я тягну на собі весь побут і дбаю про сина.

А мені він потрібен для того, щоб у дитини була повноцінна сім’я, і ​​щоб приносив в будинок гроші та забезпечував нашу сім’ю.

До того ж свого житла у мене поки немає, і ми живемо в квартирі, яка оформлена лише на мого чоловіка.

Більше мені йти особливо нікуди, мені таке життя поки підходить, бо вибору особливого немає, розумію, що є юди, яким зараз і ще важче ніж мені.

Я вже давно звикла до того, що чоловік охолов до мене зовсім, бачу, що я байдужа йому, але хочу зберегти сім’ю, тому не хочеться з Андрієм говорити на цю тему навіть.

Подруги радили знайти собі іншого, але я відразу відмовлялася, сподіваючись зберегти нашу міцну сім’ю.

Правду сказати, у мене раніше були різні думки на рахунок того, що чоловік зраджує, у нього є інша, але я потайки переглянула його листування в комп’ютері і телефоні, і нічого дивного і незрозумілого я там не знайшла.

А недавно я стала помічати, що моєму чоловікові став надзвонювати незнайомий номер, який він при мені постійно скидав, пояснюючи тим, що це хтось незрозумілий до нього телефонує з банком і говорить йому про якісь рахунки чи кредити постійно, про які він і знати нічого не знає, і що він не хоче втрачати час на прослуховування реклами і незрозумілих та непотрібних йому речей.

Одного разу Андрій просто забув телефон біля мене і пішов в душ, я скористалася вигідним моментом і вирішила зателефонувати на той номер, який постійно надзвонював моєму чоловікові.

Мені відразу відповіла якась дівчина, яка здивувалася тому, що з номера телефону її «хлопця» їй дзвонить якась жінка.

Запитала, чи не є я йому сестрою, адже дійсно була дуже  здивована.

Я, також, будучи зовсім в здивованому стані, відповіла їй, що я дружина її «молодого хлопця» і є матір’ю його дитини, після чого голос дівчини перейшов в неймовірно здивований писк, і вона поклала телефон.

Коли Андрій повернувся з ванни, то я все ще стояла з його телефоном в руці, адже не могла так швидко його покласти, зрозумівши, що відбувається.

Він почав мене розпитувати про те, що сталося, і навіщо я брала його мобільний.

Коли я розказала чоловікові всю правду, що насправді відбулося, став підвищувати голос, говорив, що не знайомий з цією дівчиною, і що вона помилилася номером, зателефонувавши йому.

Потім я прямо сказала, що не вірю його словам, вона добре знає його ім’я і я все чудово розумію.

Після того Андрій сказав, що це я винна в усьому і просто пішов з дому.

Я тепер не знаю, що мені робити.

Мені, в принципі, все одно на його романи, аби допоміг мені виростити нашого сина, і забезпечував нас так як потрібно батькові та чоловікові хорошому, адже я розумію, що сама не справлюся зараз з цим.

Але навіщо ж мені говорити неправду?

Я тепер не знаю, як краще вчинити, адже не хочу чоловіка втрачати. Можливо, мене хтось осудить, та я. дійсно, без Андрія не справлюся з дитям, часи зараз складні. Тому хочу зберегти сім’ю.

Але, як це зробити? І чи вірне рішення це?

КІНЕЦЬ.