Я народився у багатодітній родині, яка складалася з кількох братів і сестер. Однак доля розпорядилася так, що я був первістком, і, як наслідок, мені довелося взяти на себе відповідальність піклуватися про своїх молодших братів і сестер.

Поки інші діти мого віку були зайняті навчанням, хобі та іграми, на мені лежала відповідальність за приготування їжі, прибирання, прання, зміну підгузок, годування та няньчення моїх трьох сестер і брата.

Після закінчення школи я планував продовжити навчання в коледжі, але, на жаль, це було неможливо. Шлюб моїх батьків розпався, а моєму наймолодшому братові й сестрі на той час було лише два роки.

Оскільки мама не могла працювати, мені довелося влаштуватися на роботу, щоб утримувати сім’ю. В результаті я був змушений покинути навчання і взяти на себе відповідальність піклуватися про всю сім’ю.

Шість довгих років я жертвував власними інтересами та повністю присвячував себе потребам своєї сім’ї. Проте все змінилося, коли моя молодша сестра досягла повноліття.

Виснажений постійною відповідальністю, я переклав на неї всі домашні клопоти й поїхав на заробітки за кордон. Там я познайомився з Мариною, моєю землячкою, і дуже сильно закохався. Ми планували одружитися, коли назбираємо грошей на власне житло, і я не мав наміру повертатися до рідної домівки, де виріс.

Однак, повернувшись додому на місяць раніше, щоб зібрати речі та переїхати до нареченої, на мене чекала несподіванка. Сестра, заради якої я все залишив, нещодавно вийшла заміж і поїхала з дому, а наймолодший брат почав працювати, щоб утримувати сім’ю, не зважаючи на те, що був ще неповнолітнім.

Що ще гірше, моя матір стала безвідповідальною, привела додому нового кавалера і нехтувала своїми батьківськими обов’язками.

Хоча вони були раді бачити мене вдома, припускаючи, що я знову буду піклуватися про них, я прийняв рішення. Мовчки спакувавши речі, я повідомив їм, що на мене більше не можна покладатися. Тепер мені є про кого піклуватися, а головне – я отримаю таку ж турботу у відповідь.

КІНЕЦЬ.