«Я вас годую!» ці три слова Іра чула від чоловіка частіше, ніж «Я люблю тебе». Річ у тому, що рік тому Іра стала матусею. Звичайно, вона отримувала гроші, перебуваючи в декреті, але це мало чоловіка бент ежило.

Він взагалі дружину за людину не приймав і тільки й зви нувачував її в тому, що вона вже рік нічим не займається. Спочатку Іра намагалася довести, що і вона вносить свою копійку до сімейного бюджету, але все без толку.

Чоловік не хотів навіть чути її.

А її гроші називав краплями в океані, ще й зви нувачував дружину в тому, що та нічого не встигала вдома. Іра ділила побут зі свекрухою.

Та часто «допомагала мудрою порадою», мовляв, треба приймати гроші чоловіка, як манну небесну і не добивати бідного втомленого мужика своїми претензіями.

Іра з часом зрозуміла, що свекруха має рацію: їй не варто сперечатися з чоловіком. Дівчина почала тихо переносити всі приниження чоловіка, а тим часом збирати гроші на мрію. Незабаром Іра й підробіток знайшла.

Вона організовувала свій день так, що працювала, поки син спав, доробляла все по дому і займалася підробітком. Вона працювала вдома.

Свекруха з чоловіком завжди говорили, що в неї нічого не вийде, ось Іра і не сказала їм про підробіток. Коли синочку виповнилося 3, Іра відправила його до садка і подала на розлу чення.

Іра повернулася на роботу, але свого підробітку не кинула, адже це був крок до її мрії про власний будинок, поїздку на море і спокійне життя, основа якого була покладена відходом від вічно ниючого чоловіка.

КІНЕЦЬ.