Всього три дні залишалося до весілля, коли наречений мене кинув. Без пояснень, без свароk, просто зник, а незабаром з’ясувалося, що він одружився. А я поїхала вчитися на фельдшера. У навчання вчепилася, як в рятувальний круг. За роки навчання місто не стало мені рідним і повернутися додому було природно і просто.

Душевні рани давно зарубцювалися, робота налагоджена, все добре! Було… А тиждень тому, викликали мене в сусіднє село, до хво рої дитини.

Я швидко знайшла потрібний будиноk, увійшла в нього і зрозуміла, що господар будинку мій невдалий чоловіче, а хво рий — його син, хлопчик, років п’яти. Звичайно, я його оглянула, залишила потрібні ліkи з інструкцією із застосування і пішла.

І ніякі його вибачення я слухати не стала. Підло він вчинив, бачите, я і сама знаю. Всього одна зустріч, і всі замуровані почуття вирвалися назовні. Не тільки біль і образа, але, щось ще…

Через кілька днів, на святвечір він заявився до мене додому, та ще з дитиною. Прийшли в ме дпункт перевіритися, не застали там нікого і вирішили прийти до мене.

Хлопчик виявився не тільки абсолютно здоровим, але і, як він сам заявив, нагулявшим апетит. Довелося запросити непрошених гостей за стіл.

Малюк наївся, похвалив моє куховарство і пішов розглядати ялинку. А ми сиділи і мовчали, нарешті, Сергій заговорив. Про те, що змінив мені, без любові, просто зі спортивного інтересу і влип, тому що дівчина заваrітніла,

батько у неї виявився з крутих і ухилитися від одруження не було ніякої можливості. Дитину дружина йому наро дила, але ціною власного життя.

Сказав, що не може собі пробачити, що навіть на те, щоб поговорити зі мною у нього сміливості не вистачило, що ніколи не переставав любити мене, і що готовий прийняти будь-яке моє рішення і не потривожить мене більше, якщо я виставлю його геть.

Треба б виставити, перевернути цю сторінку і жити далі, але виявилося, що малюк заснув. І те, з якою радістю я вхопилася за цю можливість не виганяти Сергія прямо зараз, допомогло мені зрозуміти, що я теж не переставала любити його, незважаючи ні на що. Спасибі тобі малюк, ти розлучив нас, але ти ж нас і зблизив.

КІНЕЦЬ.