Оля прокинулася і хвилини три бездумно розглядала стелю. Для неї це було незвично, тому що дівчина вона дуже цілеспрямована, а на стелі не було нічого цікавого.

Оля вирішувала, чим їй сьогодні зайнятися. Справ різного ступеня складності у неї було до маківки, але проблема в тому, що Оля твердо для себе вирішила: не варто постійно метушитися і щось робити, треба приділяти час і собі коханій.

Діяльна натура Олі протестувала проти марного часу, а голос розуму тонко, але наполегливо віщав почуту колись від бабусі мудрість, що від роботи дихнуть коні, а Оля не схожа навіть на недогодованого поні.

Тому рішуче відклавши усі робочі справи, Оля зібралася цього дня провести у турботі про себе. Справа потрібна, справа важлива, і її доручити комусь не вийде. Доведеться займатися цим самостійно.

Десь у закутках свідомості тинялася думка, що непогано б прибрати хоча б трохи, але Оля трохи не вміла. Якщо вона прибирала, то прибирала до втрати свідомості. Якщо це і турбота про себе, то якась дуже перекручена.

Хвилин десять Оля переконувала себе, що в квартирі цілком чисто, ще тиждень без прибирання вона точно переживе, зате витратить час на себе, що не менш важливо. Краса врятує світ, але хто сказав, що сама краса не потребує порятунку?

Видершись з-під ковдри, Оля попрямувала у ванну, де хвилин десять прискіпливо розглядала своє відображення у дзеркалі. Побачене Олю не порадувало.

– З такими колами під очима мене скоро панди за свою прийматимуть, – буркнула Оля і почала розглядати зморшки у куточках очей. Їх же раніше не було! Чи були? А коли вона востаннє так уважно розглядала себе у дзеркалі?

Оля спробувала згадати, але не досягла успіху в цьому і роздратовано цикнула на своє гнітюче відображення. Відображення відповіло їй не менш роздратованим поглядом, ніби нагадуючи, що нема чого на нього нарікати, якщо біля самої пика крива.

– О! Ну от і намалювалися плани на день! Буде в мене сьогодні день релаксу та краси, – радісно вигукнула Оля, якій завжди хотілося бачити перед собою якусь певну мету. А потім погрозила пальцем своєму відображеннюю. – Я тебе не знаю, але я приведу тебе до ладу.

З ванни Оля вийшла занурена у свій телефон. У неї була ціла папка з будь-якими рецептами домашніх засобів для догляду за собою. Працюючи в жіночому колективі, Оля волею або неволею обростала різними рецептами в галузі краси та кулінарії. Залишилося тільки не заплутатися, що з цього маринад для курки, а маска для обличчя. Деякі рецепти відрізнялися дуже мало.

Шлях Олі лежав на кухню, де було проведено ревізію на тему корисних копалин холодильника. Виявити вдалося і яйця, і мед, і огірки та інші продукти, необхідні для косметології.

Від колег Оля наслухалася про чудодійні властивості різних масочок, тому їй не терпілося випробувати їхню дію на собі. Навіть боязкі обурення шлунка були залишені поза увагою. Олі хотілося скоріше стати красунею.

Строго діючи за інструкцією, Оля змішала в мисці яйця і вершки, після чого почала наносити суміш на обличчя і зону декольте.

Було слизько і бридко, але Оля, зчепивши зуби, намагаючись зайвий раз не морщити лоба, мужньо витерпіла це випробування в ім’я жіночності.

Однак обличчя і декольте у Олі було значно менше, ніж суміші, що вийшла, а викидати хороші продукти Олю відучили батьки. Маститися цією жижею далі в Олі не було жодного бажання.

Оля могла б ще довго розмірковувати, куди подіти зілля, що залишилося, але тут своє вагоме “ур-р-р-брл” сказав шлунок, надавши новий імпульс роздумам Олі.

Додавши в суміш, що залишилася, борошно, олію, сіль і цукор, Оля, намагаючись зайвий раз не ворушити обличчям, яке вже неприємно стягувала застигаюча маска, почала мішати тісто для млинців.

Вийшло не дуже акуратно, частина борошна виявилася на підлозі під час особливо інтенсивного руху віночком, але Оля зарозуміло, якщо судити з її обличчя, проігнорувала цей факт.

Оля пекла млинці, а маска на обличчі все сильніше це обличчя стягувала. Закінчивши з приготуванням сніданку, Оля кинулась змивати маску, хоча за рекомендацією знайомих треба було ще хвилин двадцять почекати, але Олі здавалося, що вона повільно перетворюється на шарпея, тому терпіти більше не могла.

Ретельно прополоскавши обличчя та зону декольте Оля вирушила їсти побічний продукт виробництва маски – млинці.

– Ось поснідаю і продовжу любити себе, – повторювала собі Оля, старанно уникаючи дивитись на те місце, де було прокинуто борошно. Потім прибере, а поки що треба снідати і продовжувати рухатися до наміченої мети.

Які ж млинці та без меду? Оля щиро вважала, що ніякі, діставши мед, Оля згадала ще одну маску, цього разу з медом та огірком.

Так і мазала – ложку собі на обличчя, ложку на млинець, ложку на обличчя, ложку на млинець, ложку… Млинець, упустила! А мед – це не та субстанція, яку можна так безладно упускати.

Липкий продукт розлетівся підлогою, залишаючи за собою такі ж липкі краплі. Оля сумно зітхнула, від чого в неї з лиця відвалився нещодавно приклеєний туди ксусок огірка. Машинально підібравши зі столу зелений кругляшок, Оля відправила його в рот, зазначивши, що поєднання меду та огірка не позбавлене якоїсь своєї родзинки.

Мед виявилося ігнорувати набагато складніше, ніж просипане борошно. Та просто лежить собі білою гіркою, а мед – він підступний, він липне і розноситься квартирою липкими відбитками.

– Я тільки протру медову пляму і все, – суворо повторила Оля, тримаючи ганчірку в одній руці і притримуючи огірки на обличчі другою.

Протерши пляму, Оля крадькома глянула на купку прокинутого борошна. Ну, це ж дурість – протерти одне місце і проігнорувати кричущий бардак буквально за півметра! Треба вже й там протерти, щоби двічі не вставати.

А потім Оля дійшла висновку, що треба протерти всю кухню, бо невідомо, де ще потім виявляться медові краплі. І пішло-поїхало.

Після протертої кухні Оля вирішила, що заразом можна протерти і коридор, адже бризки меду чи борошно могли долетіти і туди, тоді вся попередня діяльність нанівець. Ну, а раз протерла коридор, то чого дрібнитись? Треба заразом і дві кімнати, що залишилися, прибрати

“Заодно” Оля помила всю квартиру, взуття, санвузол, приготувала салат із залишків огірка, а раз почала різати капусту на салат, то непогано було б і суп зварити. Але окремого шматка м’яса для супу не було, довелося розморожувати великий. Так що заморожувати залишки назад? Це ж знущання з продукту! Тоді треба робити гуляш! А який гуляш без гарніру? Де там у нас рис? О! Машинка прати закінчила, треба білизну розвісити.

О дванадцятій годині ночі Оля з останніх сил відмивала саме плиту. Потім ще помити раковину і все спати.

– Завтра піду любити себе в спа-салон, бо вдома чомусь у мене це не вийшло, – сонно пробурмотіла Оля, засинаючи ще до того, як її тіло остаточно звалилося на ліжко.

КІНЕЦЬ.