Я зі студентських років дружу з Олею. Надзвичайно мила, розумна, а головне красива дівчина. Але от з прізвищем їй не пощастило. Черв’якова – ось, яке у неї прізвище.

Вона розказувала, що у шкільні роки, її всі дражнили й вона почала сильно комплексувати.

Якось ми з нею розмовляли, і Оля призналася у тому, що вийде заміж лише за того, у кого буде гарне прізвище. Я тоді лише посміялася з її слів, адже це так дивно вибирати людину для життя за прізвищем.

Стільки ж красивих та турботлих залицяльників мала Оля.

Всі найкращі хлопці університету були її.

З часом знайшла заможного чоловіка.

Кожного дня балував її подарунками та квітами. Він їй хотів вже навіть пропозицію робити Олі. Але вона знала його прізвище, тому одразу зупинила ці стосунки, поки вони не зайшли кудись далі. І ось так вона повідкидала від себе найкращих чоловіків у її житті.

Олі вже тридцять сім.

Скоро вже не буде з кого вибирати. Я в той момент вже мала двох дітей в чоловіка. А вона хіба перебирала роботами.

Влаштувалася вона менеджером в офіс. Робота хороша і платять пристойно.

Через пів року, Оля зрозуміла, що її шеф надмірно проявляє їй увагу.

Вже почали пліткувати, начебто заворожила Оля нашого Андрія Олександровича.

Через два місяці дзвонить до мене подруга й запрошує на весілля. Я не могла повірити, невже знайшла саме того.

Виявляється її нареченим став якраз Андрій Олександрович.

Він признався Олі у почуттях і вони були взаємні. В них так стрімко закрутилися відносини, що хлопець не став зволікати з пропозицією.

Він зрозумів – Оля саме та жінка.

Я дуже була рада за цю новину. І звісно, ж мені було цікаво дізнатися, яке прізвище у її обранця. А вона лиш почала сміятися і промовила:

– Ой подруго, тепер я Козлова…

Але мені все одно на прізвище, я його справді сильно покохала і відпускати не хочу!

КІНЕЦЬ.