Оля винайняла кімнату в квартирі на першому поверсі. Батько одружився з молодою жінкою, і якось тісно їм стало вдвох в одному будинку. Не порозумілися вони. Але зараз вона сама собі господиня.

Квартира двокімнатна, і в сусідній кімнаті проживала жінка із сином шести років. Її звали Анастасією, у неї було дуже сумне обличчя, задумливий погляд. А синочок Сашко аж світився від щастя. Завжди усміхнений, рухливий.

Таке сусідство Олю цілком влаштовувало. На кухні всього дві господині. Та й у ванній вранці ніякої черги. Анастасія з Сашком йшла рано, і Оля спокійно могла спокійно прийняти душ. Працювала вона на віддаленні, займалася логістикою, поспішати їй не було куди.

Все складалося чудово, крім одного. Під її вікном завжди паркував свій величезний джип огрядний чоловік років тридцяти п’яти. На вигляд справжній негідник з тих, з дев’яностих. Широчені плечі, м’язи так і грали під одягом, хода важка, впевнена. І обличчя суворе.

Їй, звичайно, не було до нього жодної справи, але хвилювало те, що щоранку перед тим, як сісти в машину, він ретельно оглядав її, присідав на коліно і заглядав під дно. Значить, переживав через щось.

А що, коли одного дня щось станеться?! Оля уявила погані кадри з кінофільмом.

Жінці ставало хвилююче від цих думок, і вона вирішила поговорити з Настею. Увечері, сидячи за чашкою чаю, розмовляли. Спочатку дівчина розпитала про неї саму, чому вона винаймає тут кімнату? Де її чоловік?

– Не стало його, – сумно відповіла жінка. – Ми квартиру винаймали, а після того, як його не стало мені її не потягнути. Довелося переїхати сюди. Тут і садок поруч, а маршрутка до роботи довозить. А ти?

Поцікавилася вона своєю чергою. Оля розповіла про свої життєві проблеми, а потім перейшла до найголовнішого.

– Сусід із верхнього поверху мене дуже хвилює. Вигляд такий, як у поганця якогось. І ніколи в машину не сяде, доки не огляне її. Переживає мабуть, щоб чогось не сталося. А що, коли правда?

Анастасія зізналася, що теж переживає черезх нього.

– Дивиться на мене якось дивно. То на мене, то на Сашка. Мені навіть не по собі, якщо чесно.

Після цієї розмови Олі не спалося. Вона кілька разів за ніч підходила до вікна і дивилася на цей величезний позашляховик. Він вселяв підсвідоме переживання. А наступної ночі вона побачила поряд з машиною якогось підозрілого чоловіка, він оглядав джип з усіх боків.

До ранку їй так і не вдалося заснути. Вранці вона піднялася раніше, щоб поговорити з сусідкою і розповісти про те що вона бачила. Сашко вже одягався в коридорі, і Анастасія сказала їй:

– Треба його попередити тоді, раптом правда підсунули щось? Ти поки у вікно спостерігай, якщо він раптом вийде, а я піду одягнуся і чекатиму його на вулиці.

Жінка пішла у свою кімнату, а Оля стояла біля вікна і дивилася у вікно. Їй було неспокійно. І тут вона почула голос Насті:

– А Сашко де? Невже пішов?

Дівчина одразу метнулася в коридор, накинула плащ поверх піжами, і слідом за Настею вибігла з квартири. Хлопчик стояв біля під’їзду, а сусід вже ретельно оглядав машину, знову присівши на одне коліно.

– Я сказав дядечку, що у нього щось під машиною, – заявив Сашко.

Настало замішання, Анастасія сварила синочка, Оля, набравшись хоробрості, гукнула сусіда, але він вже сів у свій Джип, завів мотор і поїхав з місця.

Все це сталося буквально протягом декількох хвилин, але цілий день Оля не могла прийти до тями. Ні, вона, звісно, ​​розуміла, що це може бути просто її домисли. Але переживання брали своє. І хоч зараз і не дев’яності, але всяке може статися з таким підозрілим чоловіком.

Увечері повернулися Анастасія із Сашком. Хлопчик був похмуріший за хмару, мабуть йому здорово дісталося від мами. Вони сиділи на кухні і обговорювали ранкову подію, як у двері подзвонили. Жінки переглянулись і пішли відчиняти двері разом.

На порозі стояв сусід! В одній руці він тримав торт, а за пазухою маленьке кошеня. Чоловік широко посміхався і нарешті спитав:

– На чай не покличете, любі пані?

Вони пропустили його.

– Хлопчик у вас кумедний. Обережно, каже, у вас щось погане під машиною, – при цьому він підморгнув Сашку, що вибіг до дверей. – Ось, ця пухнаста грудка заставляє мене щоразу заглядати під машину, перед тим, як рушити з місця. Знайшов собі там притулок, а я щоразу переживаю щоб не забути про нього.

Усі пройшли на кухню, котику налили молока та сіли пити чай. Розговорилися, познайомились. Звали чоловіка Роман, він тримав спортивний клуб, і сам був тренером

Весь вечір він не зводив з Анастасії очей, і це було відвертіше за будь-які невисловлені слова та фрази. Більше не було ні смутку, ні пережиття. Було добре та затишно. Сашко бавився з кошеням, якого Анастасія вже вирішила забрати собі, якщо господиня дозволить.

А вже за місяць вони взагалі з’їхали до Романа. У них вийшла чудова родина. А Оля зажурилася. Кого їй тепер підселять до сусідньої кімнати?

КІНЕЦЬ.