Дочка Тетяни вийшла заміж кілька років тому. Купити молодим квартиру батьки не могли, а жити з кимось із них пара категорично відмовилася.

– Ну, окремо, так окремо, живіть хто вам не дає, – погодилися батьки.

У результаті відразу після весілля Оля і Павло зняли квартиру.

Минуло кілька днів, і Оля вся в сльозах прибігла до матері. Виявилося, що свекруха вирішила регулярно ходити до дітей у гості.

Прийде, наготує, прибирання зробить, білизну випрасує.

– І чим ти незадоволена? – здивувалася Тетяна. – Живи та радій, що тобі допомагають.

– Не потрібна мені така допомога! – Дочка продовжувала схлипувати і розтирати кулачком сльози. – Вона ж не просто так все це робить! Вона потім єхидно вимовляє Павлу, що я нічого не вмію, цього не роблю, того не помічаю, і взагалі: господиня ніяка!

– А ти з чоловіком про це говорила?

– Запитала Тетяна.

– А що толку? Скаржилася, звичайно! А він відповідає: “Це ж моя мама, вона як краще хоче”. Може, ще й зі свекрухою порадиш поговорити? Ну ні! Я навпаки: не перечу, з усім погоджуюсь, щоб стосунки не зіпсувати.

– Це правильно, зі свекрухою сперечатися – собі дорожче. Ти вже мені повір. Я свого часу це відчула, – підтримала доньку матір.

Проте сльози сльозами, а щось треба було робити. Тетяна задумалася. Потім усміхнулася і весело сказала:

– Гаразд, Олю, не плач Я, здається, знаю, як тобі допомогти.

І стала Тетяна часто, як і свекруха, до дітей приходити. Оля подзвонить, вона тут як тут.

Пояснила свої відвідування дуже просто: мовляв свасі важко господарювати на два будинки, чому не допомогти гарній жінці? Тим паче сама винна, раз доньку поганою господинею виростила.

І почалося веселе життя! Відверто докулупуватися до доньки Тетяна свекрусі не давала, а реальних причин зробити зауваження у неї просто не було: квартира сяяла чистотою, їжі – повний холодильник, ні прання, ні прасування. Краса!

Сваха з упертості продовжували приходити, хоча було видно, що присутність Тетяни їй дуже заважає. Ніс вернула, але приходила.

Далі більше. Павло почав обурюватись, що, мовляв, теща щось зачастила. На що Оля, навчена Тетяною, відповідала: Ну так моя мама теж хоче як краще. Бачить, що твоїй мамі важко, то й допомагає».

Зять виявився хлопцем розумним, власний комфорт цінував високо. Зрозумів, що мама в будинку буде лише в комплекті з тещею. І незабаром попросив обох матусь на вихід, мовляв, дякую, дорогі, але ми самі якось упораємося. А ви приходьте до нас у гості на свята, та на запрошення.

Свекруха потім довго ображалася. Перед останнім відходом навіть сказала Олі (дочекалася, коли сина не було поряд):

– Ти ще пошкодуєш про це! До онуків на кілометр не підійду!

Не знала, бідолашна, що Тетяна була в сусідній кімнаті (не пішла ще) і все чула.

– Ось дякую, свахо! – сказала вона з навмисною радістю здивованій її появою свекрусі. – Значить, онуки в мене більше часу будуть проводити!

Свекруха не знайшла, що відповісти, тому одразу вискочила з квартири, голосно зачинивши дверима.

За якийсь час її відпустило. Тим більше, що одружився молодший син і треба було займатися другою невісткою.

Там все пішло за сценарієм свекрухи.

А ось кордону Оліної квартири, навіть через роки вона намагається не порушувати. Мабуть, пам’ятає, як сваха кинулося дочці на допомогу і створило купу проблем.

А онуки тим часом підростають і в обох бабусь душі не чують.