До будинку бабусі Галі мати з сином під’їхали вже на обід. Планували вранці, але так вийшло. То одне, те інше. А Боря поспішав. Вони з Інною планували сьогодні похід у кіно. Але мама попросила доnомогти… Ольга Захарівна не схвалювала вибір сина. Не подобалася йому Інна.

Простуха сільська. Але син любить її. Навіть від матері поїхав, щоб жити із коханою. Два роки живуть уже на орендованій квартирі. А тепер ще й одружитися надумали. Жодної копійки він від матері на весілля не отримає. І взагалі — треба щось вигадати, і розвести їх…

Бабусі Тетяни не стало два місяці тому. Мати з сином приїхали на її квартиру, щоб розібрати речі, непотрібне викинути, а квартиру здати в оренду. Розібрали все, залишалася лише комора. Ольга Захарівна думала, що все, що там є, треба викинути. Барахло, мабуть, старе.

Але коли почали викладати курні коробки в кімнаті і розглядати вміст, мати ахнула. Чого там тільки не було. Від постільної білизни та сковорідок, до праски та телевізора. Все новеньке, невикористане. Щоправда, давно вже морально застаріле…

Ольга Захарівна сіла на диван та заnлакала. — Мамо, ти чого? – здивувався син. — Це мій посаг, синку, — відповіла жінка. — Яке ж твоє, коли воно тут? – не зрозумів Борис. — А ось таке. Мама не хотіла, щоб я виходила заміж за твого батька. Сказала, що придане віддасть, якщо я вийду за іншого.

А я любила твого тата. Ось і залишилося все це багатство незатребуваним. Я забула про нього. — Я й не знав, що бабуся була така вперта, — сказав син. — Ще й яка, — відповіла мати. До будинку Ольги Захарівни вони під’їжджали вже затемно.

— Знаєш, що, синку, — сказала Ольга Захарівна синові на прощання, — вистачить вам з Інночкою по чужих кутках мотатися. Беріть собі бабусину квартиру. Переїжджайте і живіть там… Важливо не повторювати чужих помилок.

КІНЕЦЬ.