Ольга з Сашком одружилися. Сашко розумів, що удочеріння – обов’язковий крок. Адже в Ольги була вже досить доросла донька. – Мамо, наступного тижня збори, – якось сказала Христина, йдучи на навчання. – Олю, а давай я на збори сходжу? – раптом сказав Сашко. – Познайомлюсь з батьками, дізнаюся, що там і як. Все одно з донькою треба подружитися. Ольга застигла від здивування

 

Христину батько не дуже любив. Він так то й не розраховував, що в нього будуть діти. Звідси і ставлення до власної дочки – холодність, ігнорування, контроль, заборони.

Дівчинка не була важкою дитиною, вона була звичайною і навіть цілком слухняною.

Згодом її батьки розлучилися і мама зустріла своє нове велике кохання. Олександр не одразу зорієнтувався, як треба поводитися з чужою дитиною, але любов до своєї жінки вимагала подвигів.

Він думав:

-Ось я, ось моя майбутня дружина. У неї є дитина. Я ж не буду для Христини гостем, який просто мамин чоловік. Та й Ольгу не дуже потішить, що ми будемо чужими з дівчинкою. Треба щось робити. Нині ми майже не спілкуємося.

Вона тому, що вступила в підлітковий період, а я тому, що ще не спілкувався з дітьми. Дівчинка не повинна робити кроків, щоб мене добре сприймати. Це мені щось треба зробити. Та й дуже затюкана якась ця дівчина…

-Скажи, а як Христина спілкувалася з батьком? – запитав Сашко свою кохану.

-Погано. Часом він дуже різкий був, ніби то й не його дочка.

Завдання ускладнилося.

-Гаразд. Не щось придумаю. Просто залишусь природним і дам знати, що постараюся бути хорошим батьком. Головне, щоб це слово стримати для себе.

Олександр розумів, що удочеріння – обов’язковий крок.

-Мамо, наступного тижня збори, – якось сказала Христина, йдучи на навчання.

-Олю, давай я на збори сходжу? – раптом сказав чоловік. – Познайомлюсь із батьками, дізнаюся, що там і як. Все одно з донькою треба подружитися.

Ольга приємно здивувалась – колишній чоловік таких ініціатив не виявляв.

-Олександре, зверніть увагу, – казала йому на зборах класна керівниця. – Мене непокоїть зовнішній вигляд Христини.

-Який же ж там вигляд? На мою думку, дитина цілком нормально одягається і виконує всі шкільні вимоги.

-Мені не подобається колір її волосся. Ви не думаєте, що зелені пасма – це занадто? Чи не могли б ви провести з нею розмову, що такий колір волосся неприйнятний?

-А який колір волосся прийнятний? У вас прописано у шкільних документах? Більше того, я вам скажу, що заохочую підліткові пориви, які не шкодять оточуючим. Ви мені краще скажіть, яка її успішність.

-Навчається вона добре, але помилки іноді робить через неуважність. Проведіть із нею розмову.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩