Сестра каже, що нема чого ображатися, але мені на душі від її вчинку не добре.

Моя рідна сестра вже багато років живе в Києві. Але скажу відразу ж, що хоч Олеся і гроші має, та завжди була скупенька.

Ще як ми малі були, то я б за сестру все віддала, а ось Олесі для мене завжди все було шкода, навіть ляльку мені свою в руки не давала.

Олеся в Києві живе з чоловіком і двома синами в своїй трикімнатній квартирі, в чоловіка дорога автівка. Не скажу, що живуть дуже добре, але і не найгірше.

Цього року в мого старшого сина була гарна дата 18 років.

Ми запросили всю найближчу родину, святкування було в невеличкому кафе. Звісно, я запросила і Олесю, до того ж, вона хресна мама мого Андрійка.

Я знала, що скоріш за все, вона не приїде, бо дорога не близька, але запросити треба.

Олеся відразу ж сказала, щоб на неї не розраховувати, бо дорога мало того, що довга, так ще і дорога.

Олеся з ювілеєм похресника привітала, але і гривні на карточку не перевела, хоча прекрасно знала, що Андрійко збирав собі на планшет. Але то таке…

Але те, що вона вчинила рівно за тиждень, мене спантеличило.

Ми з Олесею часто зідзвонюємось, ось і того дня я її набрала і чую, що та в поїзді.

Я ж подумала, невже Олеся таки приїде, хоч і після святкування. Але ні, не тут то було, не до нас сестра їхала.

Річ в тім, що знайома моєї Олесі, яка багато років не була в Україні, приїхала на два дні до Львова. Ось моя Олеся і сіла на поїзд і на дві годинки приїхала з тою подружкою зустрітися, а ввечері одразу ж сіла на хюндай і повернулася до столиці.

Не знаю чим та подружка так зачепила мою сестру, але те що вона приїхала до неї на дві годинки, а мого сина проігнорувала, мені не сподобалось зовсім.

А як би ви реагували на такий вчинок близької людини?

Я суджу по собі, я б так не вчинила…

Джерело