— Мамочко, не треба! Не кидай мене! — Дочка чіплялася за руку своєї мами і ридала на всю вулицю. Олеся дивилася на дочку поглядом, сповненим ненависті та злості. Вона відчепила руку і штовхнула Настю вперед. Дівчинка ще дужче розnлакалася. — Ну, мамо, будь ласка, — промимрив хрипким голосом дівчинка.

— Я тебе ненавиджу! Як і твого татуся! — гукнула Олеся. Вона жбурнула дочку Вадиму і сказала: — Добре, бачу, ти влаштувався. Не забувай, що це не лише моя дочка.

Ти по бабах бігаєш, а я змушена з нею няньчитися? Все! Досить! Забирай свого виродка! Вадим тримав Настю і дивився вслід kолишній дружині. Його ваrітна дружина розгублено спостерігала за тим, що відбувається, намагаючись вникнути у суть справи.

Олеся та Вадим у роз лученні вже два роки. Дружина сама пішла від чоловіка, адже той забороняв зустрічатися з подружками. Справа в тому, що це були не подруги, а товариші по чарці, з якими та напивалася до втрати свідомості. Додому повертатись вона не хотіла. І не дивно! Вдома було нудно, а із подружками весело!

Вадим до останнього намагався зберегти сім’ю заради доньки, але не вийшло. Вадим nлатив алі менти, але з донькою майже не бачився. Справа в тому, що Олеся налаштувала її проти батька. Настя навіть бачити його не хотіла, тож той і не нав’язувався. Чоловік розумів, чому в дочки склалося неrативне уявлення про батька, проте нічого не міг вдіяти. Він сподівався, що Настя підросте і все зрозуміє.

Нещодавно Вадим одружився вдруге. Але й тут Олеся насолила. Вона ввалилася в його будинок п’яна і жбурнула доньку просто в ноги. Мабуть, так далася взнаки злість і ревнощі. Жінка була готова на будь-які жер тви, аби зіпсувати життя kолишньому чоловікові. Матір’ю вона так і не стала — вона ніколи не любила Настю і не приховувала цього.

Спочатку хоч бабуся за онукою дивилася, а після її смерті дівчинка була надана сама собі. Настя вже не бігла за мамою – вона зрозуміла, що та її залишила. Вона судорожно схлипувала і думала, що на неї чекає далі.

Як вона житиме з “батьком-тираном”? Вадим та Ніна робили все, щоб заспокоїти Настю. Вони з особливим трепетом ставилися до неї. Навіть після народ ження їхньої спільної дитини Ніна не обділяла падчерку увагою. Потроху дівчинка відтанула. Ніна добре дбала про Настю і заміняла їй маму.

Вони разом грали, робили уроки та готували різні смаколики. Дівчинці дуже подобалося проводити час із мачухою, та й батько виявився зовсім не таким, як розповідала мама. Братику вона теж була рада — із задоволенням няньчилась з ним і доглядала малюка. Олеся прийшла до дочки за три місяці. Звісно ж, nяна.

Вона влаштувала скандал і почала вимагати гроші. Настя навіть вийти до неї не схотіла. Вона зрозуміла, що нема сенсу спілкуватися з мамою, яка вважає її зрад ницею. А чому вона зрадниця? Вона сама привела її до батька і залишила тут. Незабаром Олеся взагалі зникла зі всіх радарів. Минали роки. Настя виросла та стала кондитером. Вона брала участь у різних конкурсах, а батько пишався її успіхами.

Як і Ніна. Донька була вдячна батькам і братові за те, що вони в неї вірили, адже без їхньої підтримки вона б нічого в житті не досягла. Якось вона посіла перше місце на важливому кондитерському конкурсі. Вся родина прийшла на нагородження, щоб її підтримати. Настя підійшла до Ніни і прошепотіла : — Мамо, дякую тобі за все!

Це був перший раз, коли дочка назвала мачуху “мамою”. Ніна розnлакалася і відповіла: — Я люблю тебе, доню. Вона не лукавила. Вона справді встигла полюбити дочку чоловіка. Вона ставилася до неї як до рідної, тож їхні почуття були взаємними. А Олеся навіть не знала про те, наскільки успішною стала її донька. У неї були свої цінності та свій світ, де не було для Насті місця.

КІНЕЦЬ.