Моя 33-річна сусідка Олеся стривожена своєю сестрою Мариною та становищем її родини. Протягом уже п’яти місяців вони сидять удома без роботи, доглядаючи двох маленьких дітей.

Чоловік Марини, Тарас, був звільнений минулої весни і з тих пір безуспішно шукає роботу, стверджуючи, що підходящої немає та відбиваючись тимчасовими підробітками, які згодом теж стали рідкістю.

Марина останні п’ять років перебувала у безперервній декретній відпустці, залишаючись удома з дітьми. Поки Тарас працював, на їхній скромний спосіб життя вистачало.

Однак після останніх подій вони досягли дна. Олеся була приголомшена, коли Марина вперше спробувала зайняти гроші на предмети першої необхідності, такі як дитяче харчування, що вказувало на серйозну фінансову кризу.

Це вказувало на те, що Марина вичерпала всі свої заощадження до останньої копійки, перш ніж звернутись до неї.

Олеся фінансово забезпечена та могла б позичити їм грошей, але рішуче відмовляється. Натомість вона радить Марині знайти нарешті роботу собі, якщо Тарас не зможе.

Захист Марини – обов’язки для догляду за дітьми, але Олеся наполягає, що якщо вона не почне вживати заходів, то доведеться зазнавати наслідків і змиритися з ними.

Ситуація не змінюється: Марина критикує Олесю за відсутність сестринського співчуття у важкі часи та дратується від її непроханих порад.

Складне становище є моральною скрутою: чи повинна Олеся надавати фінансову допомогу своїй сестрі та її дітям, яка бореться за хліб, або вона повинна дотримуватися своїх принципів і чекати, що сестра з її чоловіком постоять за себе самі і перестануть розраховувати на допомогу з боку?

КІНЕЦЬ.