– Христино Миколаївно, у нас дівчинка! – радісно повідомила у слухавку невістка Олена.

– Здорова, важить три кілограми вісімсот грамів. Ми назвали її Марією.

– О, люба моя, вітаю! – щиро зраділа жінка.

– Як ти почуваєшся?

– Втомилася, звичайно, але все гаразд. Марійка така маленька і мила…

Христина Миколаївна зітхнула і вирішила поставити головне питання, яке її хвилювало:

– Макар сказав, що ти на роботу хочеш вийти. Ти вже думала, коли плануєш туди повернутись?

Своє питання жінка поставила з обережністю, щоб не скривдити невістку. Олена зам’ялася на секунду, потім рішуче відповіла:

– Планую за місяць. Я вже домовилась із начальством.

Христина Миколаївна відчула, як усередині все стислося від хвилювання. Вона намагалася говорити спокійно, але не змогла стримати тремтіння в голосі:

– Але … Марійка зовсім маленька! Ти впевнена, що це правильне рішення?

– Христино Миколаївно, ви ж знаєте, який у мене відповідальний пост. Відділ без мене розвалиться! Та й із грошима зараз складно, зарплата не буде зайвою.

Жінка тяжко зітхнула. Її серце розривалося між розумінням ситуації, та тривогою за внучку.

– Ну гаразд, поговорімо на цю тему пізніше. Головне, щоб ви були здорові. Вітаю ще раз!

Після розмови Христина Миколаївна довго сиділа мовчки, обмірковуючи почуте.

Через тиждень молоду матір із дитиною виписали додому, проте влаштовувати з цієї нагоди свято новоспечені батьки не стали.

Дізнавшись про це, свекруха причаїла образу. Вона вирішила, що таким чином невістка вирішила заощадити.

Проте найбільше спокою Христині Миколаївні не давали слова Олени про те, що вона не збиралася сидіти в декреті.

Через три дні свекруха вирішила навідатися до невістки, та познайомитися з онукою.

Щойно жінка відчинила двері, як Христина Миколаївна стривоженим голосом промовила:

– Олено, ми маємо поговорити серйозно. Я розумію, що робота важлива, але подумай добре, адже дитині потрібна мати.

Олена зітхнула, намагаючись стримувати роздратування:

– Христино Миколаївно, я знаю, що роблю. Я найму няню, вона дбатиме про Марійку, поки я працюю. У мене вже є добрий кандидат – досвідчена жінка з рекомендаціями.

Почувши її слова, свекруха невдоволено насупила брови:

– Ти збираєшся віддати свою дочку чужій людині? Хіба не розумієш, як це не правильно?

– Не правильно? – Олена підвищила голос. – А як правильно тоді? Сидіти вдома, та жити на одну зарплату чоловіка? Ні, дякую! Я сама вирішую, що краще для моєї родини!

Христина Миколаївна стривожено подивилася на розгнівану невістку:

– Олено, будь ласка, подумай ще раз! Тобі потрібен час, щоб відновитися. Та й нашій Марійці потрібна мама, а не нянька!

Однак Олена була непохитна. Вона продовжувала твердити те саме:

– Все вирішено, Христино Миколаївно. Не втручайтесь, будь ласка!

Свекруха схлипнула і, вийшовши з кімнати, бо відчула гіркоту та безпорадність.

Вона не знала, як переконати невістку змінити своє рішення. Увечері цього ж дня Христина Миколаївна зателефонувала до своєї молодшої доньки.

– Олю, ти чула, що надумала наша невістка?! – Запитала мати, ледве справляючись з емоціями.

– Так, мамо, я вже в курсі з приводу того, що Олена зібралася на роботу, – Ольга одразу зрозуміла, про що йтиметься.

– Як вона могла таке вирішити? Дитині навіть місяця немає, а вона вже думає про роботу! Хіба це правильно? – обурилася Христина Миколаївна, чекаючи на підтримку від дочки.

– Ну, у всіх свої обставини. Може, їй справді треба працювати. Хоча я теж вважаю, що це якось зарано.

– Ось саме! Рано, та не правильно. Але вона навіть не бажає слухати мене! Каже, що сама все вирішить, – з образою пробурчала Христина Миколаївна. – Може, ти допоможеш братові та невістці?

– Я? – Ольга замислилась на мить. – А що, коли я запропоную, щоб я посиділа з Марійкою? За гроші, звісно. Тоді хоч дитина буде з ріднею, а не з чужою тіткою.

Після слів дочки Христина Миколаївна блискавично пожвавішала:

– Чудова ідея! Спробуймо. Тільки не кажи Олені, що це моя витівка…

– Добре, мамо. Я подзвоню їй сьогодні ввечері, – усміхнулася дівчина.

Увечері Ольга набрала номер невістки. Олена відповіла на дзвінок сестри чоловіка, практично відразу.

– Привіт, Олено! Слухай, я хотіла тобі запропонувати щось. Ти ж шукаєш няню для Марійки, так?

– Так, шукаю. Чому ти питаєш? – Насторожилася молода мати. – У тебе є відповідна кандидатура?

Ольга зробила глибокий вдих і з рішучістю випалила:

– Я готова посидіти з Марійкою. За гроші, звісно. Отже, якщо хочеш, можеш найняти мене.

– Олю, дякую за пропозицію, але я вже знайшла відповідну жінку. Досвідчену, з хорошими відгуками.

– Гаразд, як скажеш. Просто я хотіла допомогти, подумала, що буде краще, якщо з племінницею перебуватиме родичка, а не чужа людина, – образливо промовила Ольга, і поклала слухавку.

Про відмову Олени дівчина відразу поспішила повідомити Христину Миколаївну, яка була не готова до подібної новини.

– Відмовила? А ти їй сказала, що краще, якщо родичка сидітиме з дитиною, ніж чужа людина?

– Сказала, звичайно, але вона відповіла, що вже знайшла няню з рекомендаціями, – пробурчала Ольга.

Обурена поведінкою Олени, мати почала дзвонити Макару. Щойно він відповів, як Христина Миколаївна голосно заголосила у слухавку:

– У твоєї дружини зовсім дах потік? Мало того, що намилилася на роботу після пологів, то ще й у няньки бере чужу тітку, тоді, як Оля запропонувала свою допомогу!

– У неї й педагогічний коледж за плечима! Як це взагалі розуміти? Як інтерпретувати таку відмову?

– Мамо, а навіщо Олі сидіти з Марійкою? Та в неї ж жодних навичок немає! У педагогічному коледжі такому не навчають! Нехай шукає собі роботу, а не дуріє…

Після цих слів, Христина Миколаївна зрозуміла, що Макар став на бік дружини.

– Я знаю, чому вона нашу Олю нянькою не взяла! Платити не хоче просто! Чужій людині значить потрібно, а своїй – ні? – Випалила жінка, хоч син так і не зрозумів, до чого вона все це сказала. – Я тебе почула! – уїдливо додала вона, і кинула слухавку.

Ця ситуація призвела до того, що Христина Миколаївна відмовилася спілкуватися з невісткою, звинувативши її у меркантильності, та жадібності.

Внучку Марійку вона теж не горіла бажанням бачити. Лише раз на місяць просила у сина її фотографію, щоб козиряти перед подружками.

Син ще якось і переймався таким відношенням матері, а Олені було байдуже! Що то за бабуся, яка переймається, як її онука буде декілька годин в день без мами, але, при цьому, не бажає навіть її відвідати?

Вона, мабуть, просто любителька запхати свого носа куди не треба, а на рідних їй просто начхати. Як ви вважаєте, я маю рацію?

Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.