– Олено! Бабуся приїхала! Вона щось принесла тобі в подарунок! Ти не уявляєш, яка це цінність! – вигукнула мама з коридору.

Олена вибігла назустріч бабусі. Галина Петрівна приїжджала в місто рідко, але дівчина з великою теплотою згадувала літні канікули, які вона зазвичай проводила у селі у бабусі. Нині Олена стала зовсім дорослою – їй виповнилося 18 років. Увечері з цього приводу планувалися посиденьки з друзями. А поки що – невеликий сімейний обід із родичами.

Дівчина зауважила, що бабуся щось тримає у руках. Це була витончена невелика скринька, прикрашена зображеннями квітів, з позолоченими листочками, блискучим камінням та маленькими кольоровими горошинками. А на кришечці сидів крихітний позолочений янгол. Олена ніколи ще не бачила такої краси. Скринька виблискувала, як нова.

– Люба моя, це тобі! – З любов’ю сказала бабуся. – Це дуже дорога річ, сімейна реліквія. Вона дісталася мені від моєї бабусі, Зіни Павлівни. А їй – від її бабусі… Цій скриньці вже багато століть, хай вона стане тобі підтримкою у житті.

Так сказала бабуся і вручила скриньку внучці. А потім пройшла на кухню, дістала з сумки смаколики – ароматну буженину, домашнє сальце, неймовірні ковбаски та домашні закрутки.

Коли бабуся пішла, Олена відкрила кришечку, і почала розглядати вміст скриньки. Усередині лежали чудові брошки, намисто, ошатні шпильки та гребінці. Все це, звісно, трохи застаріле. Зате ошатне та блискуче.

Недовго думаючи, Олена прикрасила волосся гребенем. Ну а що? Незвичайне прикраса неодмінно приверне увагу на святі. Дівчина одягла вечірню сукню, і вирушила до кафе святкувати повноліття з друзями.

– Який незвичайний гребінь! – Захопилася подруга Наталка. Мабуть, дуже дорогий.

Подруга потяглася руками до гребеня, бажаючи краще розглянути прикрасу, але Олена раптом зупинила її: не чіпай! У голові замиготіли дивні картинки. Як дві сільські дівчини сваряться біля криниці. Не можуть поділити нареченого.

– Пам’ятай, подруги зраджують! – раптом сказала одна з дівчат, явно звертаючись до Олени. І помахала їй пальчиком.

Далі свято йшло своєю чергою. Дзвеніли келихи, лунали вітання. Подруга поводилася як завжди. Але Олена з підозрою дивилася на Наталку. Мовляв, чи не задумала вона щось погане? Аж надто часто Наталка зверталася до хлопця Олени. А над деякими його жартами навіть сміялася.

Вдосталь натанцювавшись, Олена повернулася до квартири і заснула. Спала вона погано. Їй снилася сувора жінка в одязі черниці.

– Чоловікам вірити не можна! – казала вона.

Олена прокинулася. Вона лежала на ліжку у своїй кімнаті. Бліде світло ліхтаря проникало крізь вікна і відбивалося від дзеркала. А у дзеркалі… У дзеркалі стояв якийсь темний силует. Невже це черниця? Що вона хоче від Олени? Попередити? Можливо, хлопець їй не зовсім вірний?

Наступного ранку в університеті Олена почувала себе неважливо. По-перше, вона не виспалася. По-друге, переживала, чи вірний їй коханий. Підозрювала у нечесності подругу. А ще дуже переживала взятися за сміливий та амбітний проект, який їй пропонували викладачі. У голові ніби чулися жіночі голоси.

– Не виділяйся, не виділяйся! – шепотіли вони.

Надвечір Олені стало зовсім погано, це навіть мама помітила.

– Що з тобою, доню? – Запитала вона. Олена не знала, що їй відповісти. Хіба що про голоси, які вона чує. Але, може, минеться. До вчорашнього дня, і появи скриньки такого з нею не було. Скринька… Може, справа в ній?

Олена задумалася. Чи може все це виходити від скриньки? Але її подарувала бабуся, близька людина. Але про всяк випадок вирішила дізнатися про думку фахівця. Наступного дня дівчина знайшла в інтернеті адресу антиквара і побігла до нього, захопивши з собою скриньку.

Хазяїн, старенький дідусь з довгою бородою, взяв лупу, і став уважно вивчати річ.

– Так-Так-Так! Не може бути! – повторював він.

– Що таке? – Запитала дівчина.

– Це дуже цінна річ, юна леді. Я вперше її бачу, хоч неодноразово чув про неї. Судячи з стану каменів, позолоті та малюнків, перед вами найпотужніший давній артефакт. Скринька переконань. Ваша бабуся, прабабуся та інші родички складали сюди свої переконання, щоб ви стали сильнішими. Якщо ви навчитеся правильно користуватися скринькою, ви станете сильнішою. А от якщо ні… Тоді сімейні переживання тільки посиляться, обмежать вас у всьому і доведуть до великих проблем!

– І як мені навчитися користуватися нею? – Запитала Олена.

– Запитайте про це свою бабусю. Поговоріть із нею. І знайдете відповіді. А якщо захочете продати, то я готовий дорого заплатити за цю річ.

– Не продається! – відповіла Олена. І побігла додому.

– Мамо, а розкажеш мені трохи про долю прабабусі… І пра-прабабусі… – попросила Олена. Мама охоче почала розповідь.

Чим більше вона розповідала, чим більше дізнавалася подробиць Олена, тим більше їй було зрозуміло, за яких обставин не можна довіряти подругам, або покладатися на коханого. А за яких – можна і потрібно. Мати з донькою проговорили до пізнього вечора. Вони й не бачили, як низка жінок із минулих поколінь стояла за їхніми спинами, і з усмішкою дивилася на них, розправивши над ними свої крила.