Добро з кулаками

— Оленко, тобі за два місяці сорок! Ти вже немолода жінка. Куди тобі дитина?

– Андрійку, йди по тебе мама прийшла! — вихователька поманила світленького, кучерявого хлопчика.

– Мамо, мамо! – малюк радісно побіг назустріч немолодій жінці.

Оленка привела на світ Андрійка, коли надії вже зовсім не було. Вона вже змирилася, що дитину не матиме. Де тільки вони з чоловіком не лікувались, куди тільки не їздили.

Які тільки світила медицини не намагалися їм допомогти. Все було марно. Дітей їм Бог не давав. У чоловіка, Івана, вже був син від першого шлюбу і тому його це не дуже й обтяжувало.

– Оленко, та годі тобі! Не переймайся, ну є ж Пашка у мене. Ми як дружимо. А незабаром у нього діти підуть, будемо з тобою онуками займатись! Та й пізно вже, тобі сорок майже. А я так взагалі майже пенсіонер – намагався підбадьорити її чоловік. Пашка, звичайно, добре,

– думала Оленка, – але ж як хочеться потримати на руках свого малюка. Доторкнутися до маленьких ручок, поцілувати ароматну дитячу маківку

Якось вони з чоловіком на вихідні вирушили до парку-готелю, розташованого в мальовничих Карпатах. Зняли там номер на дві доби. Купатися взимку в критому басейні, сходити в сауну, а ввечері відвідати  ресторан і посидіти за келиком улюбленого напою.

… Мммм. Краса! Особливо після важких робочих днів.

Після ресторану, коли вони піднялися в номер, Оленка сходила в душ, змила косметику і раптом відчула нудоту. Сказала про це Іванові.

– Ну не знаю, мене не нудить. Ти, мабуть, солодкого наперлася — посміявся з неї чоловік.

Далі більше. У неділю нездужання вже було на повну — нудота, запаморочення та слабкість

А наступного дня Іван забирав Сергія зі школи.

-Сину, нам треба поговорити. Я знаю, що твій однокласник сказав. Так от-як би там не було, ти повинен завжди захищати свою маму. Бо ти чоловік, а вона жінка! Зрозумів?

Наступного дня Олена прибігла до школи, відпросившись із роботи.

– Ось подивіться, Олено Борисівно! Ваш Андрійко у першому класі, а вже б’ється.

– Дорогенький, що трапилося? —не впізнаючи свого сина, запитала Оленка.

– Я побив Артема тому, що він образив мою маму! – гордо сказав хлопчик.

– Він сказав, що моя мама “не нова” і ще він сказав, що вона схожа на бабцю.

Вони йшли додому, взявшись за руки. Йшли повільно, насолоджуючись теплою осінню.

І Олена думала, який чудовий у неї син. Справжній чоловік! Вона звичайно зробить йому догану вдома.

Але перше, що вона йому скаже, це те, як вона ним пишається.

І нехай битися негарно, але інколи добро буває з кулаками.

Джерело