— Мені ця квартира дісталася у спадок. Без ремонту, без нічого, та й грошей не було її впорядкувати. Подруга працює ріелтором, давно у цій справі вариться. Вона порадила заселити квартирантів. Мовляв, за адекватну ціну і в цьому бабушатнику жити погодяться, — розповідає 40-річна Олена.

Квартира, насправді, швидко здалася. Зняли житло подружжя. Потенційні квартиранти жодних претензій не висували, тому першого ж дня після огляду підписали договір. От і стали жити там утрьох: чоловік, дружина та 5-річна дитина. Ця родина винаймає квартиру вже 6 років.

Олена всім задоволена – жодних проблем за ці роки не було. Хлопчик спокійний, нічого за цей час не витворив, та й сусіди ніколи не скаржилися. Подруга каже Олені, що їй дуже пощастило, адже часто квартиранти доводять квартири до такого стану, що потім доводиться не тільки робити ремонт, але ще й борги оплачувати по комуналці.

Чесно кажучи, Олена не знає, що діється в квартирі — вона не ходить туди і нічого не перевіряє. Гроші мешканці скидають їй на карту, і її це влаштовує. Нещодавно Олена завітала до мешканців, треба було договір продовжити. Вона дуже здивувалася – за цей час нічого нового там не з’явилося.

Навіть ті самі емальовані бабусині каструлі стоять на плиті. Фіранки старі, килимок від колишньої господині та рушники. Мильниця пластмасова та стародавні стільці.

Виходить, за ці роки вони нічого не нажили. З одного боку, квартира чужа, чого напружуватись? Але з іншого — вони тут живуть. Невже не хочеться якогось комфорту? Невже не гидко користуватися чужими рушниками?

Коли Олена її запитала, квартирантка відповіла: — Грошей немає. Чоловік тільки працює. Самі розумієте, що хоч би скільки чоловік заробляв, однієї зарплати на все не вистачить. Незважаючи на те, що дружина має дві вищі освіти, а синові вже 12 років, на роботу вона не поспішає влаштовуватися.

Готує, прибирає, няньчиться із сином. — Чому ж на роботу не хочеш? — Запитала її Олена. — А дитину я на кого лишу? У нас немає бабусь та дідусів. Нехай чоловік заробляє і напружується, він же добувач. Я вважаю, що раз жінка вийшла заміж, її не повинні хвилювати фінансові питання.

Ось скільки заробить, на те й житимемо! Олена не розуміє, як можна так споживчо ставитися до чоловіка. Та й роками жити на орендованій квартирі — те ще “задоволення”. Чи не хочеться накопичити на своє житло, чи що? Тим більше, вона здорова, освічена та розумна жінка, легко знайшла б собі роботу. Син немаленький, без матінки точно б впорався.

КІНЕЦЬ.