Олена жила щасливо, але їй спокою не давали думки про сусідського хлопчика, який весь день ходив брудний та голодний. І чоловік запропонував їй дещо.
Олена по праву вважала себе дуже щасливою жінкою.
Ну а що?
Батьки живі та здорові, чоловік хороший, донька kохана.
Що ще потрібне для щастя?
Але ідилія таки одного дня порушилася, одного вечора чоловік прийшов додому похмурий. Олена одразу почала його розпитувати.
-Що трапилося? На тобі обличчя!
-Та знову Стьопу бачив, знову тинявся по окрузі без верхнього одягу, голодний і холодний.
Добре, що його Таїсія Степанівна покликала до себе і нагодувала.
Шкода мені пацана. Степану було 7, два роки тому у нього не стало матері, а батько після цього запив.
Через складну сімейну ситуацію хлопчик ріс як бур’ян, сам по собі. -Олено, давай його до нас заберемо, га?
Дружина здивовано завмерла.
І Влад виконав свій задум, батько без nроблем віддав їм сина.
Спочатку зі Стьопою було море турбот, він був зовсім не вихований, але потім став поступово звикати до сімейного затишку і з Настею потоваришував, вони практично ровесниками були.
Спочатку Олена сумнівалася, що вони правильно вчинили, але поступово жіноче серце розтануло, і вона почала ставитися до хлопчика, як до рідного.
КІНЕЦЬ.