Поїздка, яку запланувала Олена, не вдавалася від самого початку. Вона працювала у вида вництві та не могла відпроситися на відпочинок. Після, дізналася, що сусіди лая ться через те, що у них тече зі стелі.

Олені довелося змінити свої квитки. У неї був хлопець, якого звали Максим. Досить довго вони були у серйозних стосунках. Познайомилися вони у колі спільних друзів та закохалися з першого погляду.

Максим продавав різне обладнання для ресторанів та кафе. Олена жила зі своїми батьками та дідусем, а Максим мав у місті окрему квартиру, за яку він мав п’ять років платити кредuт. Крім цього, Максим мав маленький будиночок у селі.

Саме в село хотіла вирушити Олена, щоб познайомитися зі свекрухою. Максим довго жив у місті, але душа в нього була сільська. Олена ж не представляла своє життя без міської метушні.

Дорога була довгою і Олені ставало поступово нудно. На станції у купе сіла одна жінка. На вигляд їй було п’ятдесят років. Жінка дістала пиріжки з варенням та пригостила Олену.

Вони почали спілкуватись, і ця жінка дізналася, що Олена їде до села Васильєва. А ще вона розповіла, що їде знайомитись з мамою майбутнього чоловіка. Їй було страաно, бо чоловік розповів, що мама дуже строга та вимоглива жінка.

На наступній станції жінка вийшла і пішла. Наприкінці Олена запитала ім’я та дізналася, що жінку звуть Тамара. Її свекруху теж звали Тамара. Вона подумала, що це збіг.

Коли вона приїхала до села Васильєва, її зустрів Максим. Він міцно обійняв її і подарував гарний букет квітів. Вона увійшла до будинку і побачила Тамару.

Виявилося, що ця жінка у купе була мамою Максима. Олені було цікаво, як вона впізнала її. Тамара розповіла, що син показував її фото і вона особисто захотіла поговорити з нею щиро. Свекруха Олени виявилася чудовою жінкою, і всі страхи Олени розсіялися в одну мить.

КІНЕЦЬ.