Під час щотижневих посиденьок з подружками, Олена Ігорівна встала, підняла келих і гордо сказала: — Ну, дівчата, у мене гарна новина: мій синочок, нарешті, розлучився зі своєю дружиною, і тепер буде жити зі мною.

Жінки подумали, що це сарказм, але щаслива усмішка на обличчі Олени доводила їм протилежне. Розлучення рідного сина з дружиною, яку він ще любив… Що хорошого в цій новині? Але для Олени це було просто чудово.

З невідомих причин, жінка з самого дня знайомства недолюблювала свою невістку. Але ж та не зробила їй нічого поганого. Дівчина була гарна, розумна, господарська, смачно все готувала, була дружиною хоч куди.

Однак Олені дуже сильно не сподобалося, що у шлюбі, син почав приділяти більше уваги дружині, ніж матері.

Ну, це і нормально, адже вона його дружина як-ніяк, вони тільки сім’ю створили, їм ще стільки років проживати разом, от і мама відійшла на другий план, чим сама Олена була дуже незадоволена.

Вона навіть почала чіплятися, коментувати кожен крок і подих дівчини, ось вона і не витримала, подала на розлу чення.

Синові Олени довелося дуже важко, і поки Олена раділа, що син знову буде жити з нею, син був не в собі від гніву та образи, що бачила Олена, і у всьому, звичайно ж, звинуватила колишню невістку, яка запаморочила голову її бедненькому синочку, і той тепер під її чарами образився на маму. Ось до чого доводить егоїзм…

КІНЕЦЬ.