– Що, тітка Марія, онук до вас приїхав? – Запитала Олена.

– Ага, онук. Сашко. Працювати приїхав, в університеті відучився. Житиме у мене.

Тітка Марія поспішила зачинити вхідні двері перед носом здивованої Олени. Та знизала плечима і зайшла до своєї квартири.

– Таня, ти вдома? Зараз таке тобі розповім!

Вже за вечерею Олена розповідала дочці про сьогоднішні події.

– Виходжу я вранці на роботу, а з квартири тітки Марії виходить молодий хлопець, такий високий красень! Я одразу здогадалася, що це її онук. Запитую: «Ви Сашко?», «Так» – відповідає.

– Ну і що?

– Що значить: “Ну і що?”. Знайомитися тобі з ним треба! Хороша партія тобі буде! Ти ж знаєш, яка тітка Марія багачка! Кілька квартир здає, сама вся в золоті ходить, на таксі весь час їздить.

– Ну то яка ж це партія? Багатії на багатіях одружуються. Вона до нас свого онука на кілометр не підпустить. Навіщо їм родичатися з розлученою вчителькою та студенткою коледжу? Ми ж із копійки на копійку живемо. І ти знаєш яка тітка Марія жадібна, вона тобі до зарплати тисячу не позичила. То невже вона свого онука на бідній студентці одружить?

Про тітку Марію сусіди знали небагато: до похилого віку вона була бізнесвумен в іншому місті, зараз бізнес перейшов її дітям, а вона живе на ренті – здає куплені нею квартири, та й діти допомагають. Сашко – її улюблений онук, хоча сусіди досі не бачили ні дітей тітки Марії, ні онука, надто зайняті усі.

– Ти бачиш, мамо, до чого вона жадібна, що навіть рідного онука в одну зі своїх квартир не пустила, між іншим – молодого хлопця, а поселила разом із собою.

– Ну, це ж логічно! Вона живе одна, їй сумно, а тут є за ким дбати, кому пиріжки пекти. От якби він з тобою одружився, то одразу б і квартира була! Ти в мене красуня, швидко до нього підхід знайдеш.

Таня не звернула уваги на слова матері, але за тиждень вона побачила Сашка – разом їхали в ліфті. Так, красень, шкода, що онук багатої та жадібної бабусі. Вона йому зніяковіло посміхнулася, він їй у відповідь. А трохи згодом він допоміг Тані віднести важкі сумки з магазину і сам зайшов до її квартири, де була Олена, яка дуже зраділа візиту Сашка.

– Ой, як ви вчасно, Сашко! А ви знаєте, у нашої Тані завтра день народження, тож ось і закуповуємося. Заходьте до нас завтра, будуть лише дві її подружки, я і сама іменинниця, розбавите нашу жіночу компанію. Згодні?

– Згоден.

На день народження Сашко прийшов із трояндами та коробкою цукерок.

– Так, жадібний він як для багатія, – сказала Олена на кухні Тані. – Весь у свою бабусю!

– Мамо, а що ти хотіла? Він мене майже не знає. Що він міг подарувати мені?

– Ну хоча б конвертик із грошима.

День народження пройшов у штатному режимі – вітання, побажання, торт зі свічками. Подружки розійшлися, мама делікатно пішла до своєї кімнати, щоб Таня та Сашко поспілкувалися. Говорили про нові фільми, про музику, багато інтересів збіглися. Сашко працював програмістом і допоміг виправити деякі проблеми в ноутбуці Тані.

З того часу почалася дружба між молодими людьми і навіть натяк на щось більше. Дивувала тітка Марія – якщо Таня заходила до неї, щоб покликати Сашка, то вона ставилася до цього дуже спокійно. Якось Сашко запросив Таню на вечерю до затишного кафе.

– Так, Таню, це шанс! – Вигукнула мама. – Справа набуває серйозного обороту. Я переночую в подруги, а ти можеш запросити його на каву потім додому. Треба ж вам десь уперше усамітнитися.

У кафе вперше поговорили щиро і багато з’ясувалося.

– Плани у мене такі, – сказав Сашко. – Зараз накопичу на перший внесок на іпотеку та куплю собі квартиру.

– А що, твоя багата бабуся не віддасть тобі одну із своїх квартир? – Здивувалася Таня.

Сашко збентежився, почервонів, довго роздумував, що сказати.

– Скажу тобі по секрету – вона мені не бабуся. Я закінчив університет, але не хотів повертатись додому – моя мама вийшла заміж, навіщо їй заважати? Та й живемо ми за містом у селі. Я знайшов в оголошеннях здачу кімнати, тітка Марія мене без проблем прийняла, тільки просила перед сусідами говорити, що я її онук, причому я і так його тезка. Не хотіла вона, щоб сусіди знали правду – мовляв, зовсім жадібна старенька, все їй мало, навіть кімнату не посоромилася здати заради грошей, пліток не любить. Таня, ти мене не видавай, гаразд?

Таня засміялася. Навіть полегшення якесь, що Сашко не онук сусідки, не буде проблем.

– Звичайно, не видам, навіть своїй мамі.

Минали місяці, у Тані з Сашком розвинувся серйозний роман.

– А ми заяву подали, – сказала мамі Таня як би між іншим. – У червні весілля, я якраз коледж закінчую.

Олена була безмежно рада.

– Значить, випав нам шанс вилізти з цієї бідності!

– Так, Сашко непогано заробляє. Зараз заробить перший внесок за іпотеку, ми переїдемо.

– Який внесок? Що його бабуся вам не хоче віддати одну із своїх квартир?

– Сашко не має бабусі, тільки мама, яка вийшла заміж і живе з вітчимом.

– А тітка Марія хто йому?

– Ніхто. Хазяйка квартири, яка здавала йому кімнату.

– Навіщо ж ви мене обманули?

– Хто тебе обманював? Обманула лише тітка Марія, яка сказала, що це її онук, а ми просто промовчали. Мамо, зрозумій, і слава Богу, що так вийшло, інакше б нас все життя б шматком хліба дорікали. Тітці Марії все грошей було мало, навіть квартиранта собі взяла. Я навіть рада, що Сашко не якийсь мажор. Тільки ти вже помовчуй, не видавай сусідам, що Сашко не онук тітки Марії.

Спочатку Олена засмутилася, але потім, коли на весіллі познайомилася з ріднею зятя – заспокоїлася. Усі свої, ніби вона їх усе життя знала. Вже набагато пізніше, коли Таня була вагітна, Олена приїхала відвідати дочку, розповіла:

– А я сьогодні справжнього онука тітки Марії бачила. Через вікно спершу побачила, як крута машина до будинку під’їхала, тітка Марія вийшла зустрічати. Вийшов з-за керма такий непоказний хлопчисько. А потім дивлюся, це він відчиняє двері тітки Марії. Запитую: «Ви Сашко, онук тітки Марії?», а він мені грубо відповідає: «Так, ну і що? Що треба?». «Нічого!» – Кажу. Господи, все ж таки добре, що ти знайшла правильного чоловіка, нам пощастило.

КІНЕЦЬ.