Коли батьки Олени дізналися про те, що вона виходити заміж за поки що одруженого Антона, то відразу сказали їй, що нічого хорошого в цьому шлюбі не буде.

— Раз він свою дружину з дитиною заради тебе кидає, то і тебе коли-небудь кине, — говорила мати. Але закохана Олена нічого і слухати не хотіла, вона бажала тільки одного — скоріше жити разом з Антоном.

Поки тривав процес розлу чення, поки подавали заяву в РАГС, Олена вже стала ходити з великим животом. Народила вона хлопчика. Народився таким великим, аж 6 кілограм, давно такого в пологовому будинку не було, довелося кесарів робити. Після полоrів Олена ще довго приходила до тями, важко було.

Мама приходила допомагати доньці. Її все ще бісить її чоловік Антон. Сам Антон нічого не робив. У нього було два невеликих бізнесу, він завідував гаражами по шиномонтажу.

Але половина грошей йшла на аліменти першої дочки від першого шлюбу. Одного разу Антон сказав, що хоче поїхати з дружиною в санаторій відпочивати, потрібно, щоб теща з онуком залишилася.

— Від чого тобі відпочивати, ти ж навіть не працюєш? — питала мама Олени. — А ось хочу-відпочиваю, не ваша справа. З санаторію Олена приїхала знову ваrітна.

Мати на неї кричала, мовляв з перших полоrів тільки пару років пройшло, вона абияк їх винесла, зараз знову наро джувати. І другі полоrи проходили важко. Олена два тижні з ліжка встати не могла. Дівчинка наро дилася слабенька, маленька вся біленька. Зате Антон ходив задоволений, що у нього вже троє дітей є.

Теща запитала його, навіщо стільки дітей народжувати, тим більше його бізнес не особливо приносить гроші. — А я хочу, щоб у мене було багато дітей. Обов’язок дружини-народжувати, ось і нехай народжує. А в старості всі діти мені допомагати будуть, та ще й дякувати, що я їх створив.

КІНЕЦЬ.